Розділ «3. Філософія як наука»

Філософія як теоретично сформульований світогляд завжди була близька до такої сфери культури як наука. Філософія зближається з наукою і по методах пізнання, і по способі побудови знання як теорії.

В цьому питанні охарактеризуємо дві проблеми:

1. Специфіка філософії як науки.

2. Взаємозв'язок філософії з іншими науками.

1. Специфіку будь-якої науки визначають по її предмету, методу і мові

1.1. Що е предметом філософії?

На цей, як і на багато інших питань, у філософії немає однозначної відповіді. По-перше, тому, що предмет філософії змінювався в її історичному розвитку, і, по-друге, у різних філософських напрямках по-різному визначається предмет.

Розглядаючи історичний аспект, можна виділити три основних етапи в розвитку предмета філософії.

Перший етап - давня філософія, як сукупна мудрість людства, містила в собі зачатки всіх наукових знань, отже, її предметом були загальні і конкретні закони буття, відомі в той час. Філософ - мудрець був тоді і математиком, і астрономом, і лікарем, і істориком. Звідти і вульгарне визначення філософії як "цариці наук" або "науки наук".

Другий етап - процес диференціації науки і розпредмечування філософії. Від філософії поступово відгалужувалися і оформлялися у самостійні науки різні області знання, "несучи" із собою частину її предмета. Схематично всю область дослідження науки можна представити у вигляді великого пирога, розділеного на частини (дивись схему 3).

Схема З

Процес диференціації науки і розпредмечування філософії

В XIX столітті проблема розпредмечування філософського знання була усвідомлена і знову в філософії почалися пошуки її предмета.

Третій етап - (ХІХ-ХХ ст.) характерний різноманітними точками зору на предмет філософії і її статус в системі наукового знання. Тут приведемо лише деякі (багато в чому протилежні) точки зору.

а) Позитивізм вважає предметом філософії аналіз мови науки, зводячи функції філософії до логіки і методології науки (докладніше про це дивіться в темі "Філософія XX століття").

б) Діалектичний матеріалізм визначає філософію як науку про найзагальніші закони буття. Будь-яка наука серед нескінченного різноманіття зв'язків навколишнього світу виділяє і вивчає закони. Закон - це істотний, загальний, необхідний, повторюваний зв'язок між явищами і процесами. Однак у світі існують закони різного ступеня спільності. Філософію, на відміну від інших наук, цікавлять найзагальпіші, універсальні зв'язки буття. Відомий американський фантаст і популяризатор науки Айзек Азімов представляє роль і місце філософії в сучасному науковому знанні в наступному образі. Сучасну науку, стверджує він, можна представити у вигляді великого саду розділеного на окремі ділянки. Кожний хазяїн освоює свою ділянку, знає в ній все до дрібних подробиць, але йому не цікаво, що робиться на ділянці сусіда. Так часто буває, коли фахівці навіть суміжних галузей науки не розуміють один одного, в силу вузької спеціалізації і особливості формалізованої мови тієї або іншої дисципліни. В такій ситуації ще більш необхідний узагальнюючий погляд з висоти або з боку. У цьому і полягає методологічна функція філософії.

в) Ірраціоналістичний напрямок у філософії вважає, що предмета у філософії зовсім немає, тому що вона не наука, а "... мистецтво пізнання в свободі через творчість ідей, які противляться світовий даності і необхідності і проникають у позамежну сутність світу"1. Протиставляючи філософію науці, М.Бердяєв далі пише, що в науці є гірка нужда людини; в філософії - розкіш, надлишок духовних сил. Філософія не менш життєва, чим наука, але ця життєвість творчості пізнання, яке переходить межі даного, а не життєвість пристосування пізнання до даного для самозбереження в ньому... В філософії є щось святкове і для утилітаристів буднів настільки ж марне, як і в мистецтві.

Філософія вивчає універсальні, загальні зв'язки, проте, структурує свій об'єкт; тому традиційно в філософському знанні виділяються наступні напрямки або розділи:

Онтологія - вчення про буття;