Розділ 1. Теоретичні та соціокультурні передумови виникнення прикладної етики

Зростання значення і впливу ідеї субсидіарності обумовлено її актуальністю для сьогодення. Причому характерною особливістю є уникання моралізаторської риторики, звертань до християнських етичних норм, до високодуховної моралі доброчинності у вигляді братства тощо. Узагальнено принцип субсидіарності можна сформулювати у вигляді двох правил:

1) обов'язок допомагати;

2) заборона на узурпацію влади.

Нова соціальна доктрина додає принцип особистості до принципу субсидіарності. Співвідношення між людиною і громадою вирішується на користь першої. Нічого з того, що людина може досягти завдяки власній ініціативі і власним здібностям, не можна її позбавити і передати громаді. Всім громадам призначається служити окремим людям в рамках ієрархії громад: більша і вища служить меншій і нижчій. Це обмеження влади засвідчує надання переваги нижчим рівням та міні-малізацію влади вищих інстанцій, вимагаючи обмеження найвищого рівня, обмежуючи тим самим саме державну владу.

Такий підхід стоїть на заваді можливості передання особи у пряму владу до якогось одного всепоглинаючого соціального об'єднання. В цій позиції принцип субсидіарності є близьким до соціальної теорії комунітаризму, оскільки надає великого значення середнім соціальним формам. Як тільки вони з'являються, то повинні посилюватись настільки, наскільки це можливо. Як тільки їх стає недостатньо, їх необхідно відновлювати. Моральнісний сенс тріади особистість - солідарність - субсидіарність є перспективною проблемою етичного дискурсу нашого часу.