Розділ 6. Етика соціолога

Прикладна етика

6.1. Професійна діяльність соціолога в контексті актуалізації професійної етики.

6.2. Етика соціолога у світлі ціннісних вимог до наукової діяльності.

6.3. Проблема професіоналізму соціолога в умовах соціальних трансформацій в Україні.

6.4. Морально-правова регламентація професійної діяльності соціологів.

Складні процеси трансформації суспільства з моменту здобуття Україною незалежності наклали свій відбиток і на сферу соціально-гуманітарного знання. Особливу роль у цих умовах почала відігравати соціологія. Як зазначала відомий український соціолог, Н. Паніна, зміни в структурних перетвореннях соціології викликані насамперед тією обставиною, що потреба в соціологічному забезпеченні різних соціально-політичних сфер життя, починаючи з 90-х років, (як в реальному, так і в престижно-символічному) різко перевищила існуючі в суспільстві можливості професійної підготовки необхідної кількості кваліфікованих спеціалістів.

Соціологія дуже різко вийшла за межі наукового інституту в соціально-політичну практику. Якщо раніше професія "соціолог" в основному визначала професію вченого, то на даний час сфера соціології охоплює і "виробництво" (масштабів і технологічності якого вимагають поставлені на потік репрезентативні опитування населення), і маркетингові відносини з широким колом замовників109. Такі обставини, з одного боку, актуалізували значимість соціологічної сфери в суспільних процесах, а з другого, виявили приховані чи неявні раніше проблеми розвитку всередині самої соціології.

Ще на одній особливості соціології, що виявляється у гуманітарних науках, варто зосередити увагу. На даний час немає єдиної суспільної дисципліни, яка б брала на себе функцію інтеграції соціального знання. До певної міри це виконує соціологія. Остання реалізує її як за допомогою загальносоціологічної теорії, так і через теорії середнього рівня. Цю функцію соціології допомагає здійснювати широке використання нею кількісних методів, що дозволяють не тільки визначати загальні тенденції певного суспільного процесу чи явища, але і їх параметри, динаміку і т. д. Реалізації цієї функції сприяє синтетичний характер соціології, яка утворилась на стику наук із використанням методів найрізноманітніших дисциплін - від історії до етики, психофізіології і антропології. Нарешті, значна міра відкритості соціологічної науки як за проблематикою, так і за методами робить її придатною на роль координатора в соціальних дослідженнях, що має суттєве значення і для професійної етики.

Неухильне зростання впливу соціології на суспільні процеси сприяє тому, що на кожній стадії вивчення соціальних взаємодій, конфліктів та ін., соціолог може дати своє бачення і інтерпретацію соціальних процесів, на яке потім будуть спиратися інші дослідники. Від точності і об'єктивності наданої соціологом інформації багато в чому залежить успіх соціальних перетворень, можливість недопущення чи безболісного долання соціальних конфліктів, збереження соціальної стабільності. За цих умов особливої ваги набуває моральнісна позиція соціолога, яка визначається багатьма факторами, серед яких важлива роль належить мірі засвоєння ним основ професійної етики, котра дає чіткі моральні орієнтири професійної діяльності.

Актуальність і необхідність розробки курсу основ професійної етики соціолога також обумовлена і зростаючою роллю професійної моралі в житті сучасного суспільства. Потреба підвищених моральних вимог значною мірою сприяє створенню професійних моральних кодексів особливо у тих сферах діяльності, які безпосередньо пов'язані з вихованням і задоволенням потреб особистості. Саме до такої сфери належить і професійна діяльність соціолога, покликаного сприяти не тільки розвитку суспільних процесів, але й самовдосконаленню особистості.


6.1. Професійна діяльність соціолога в контексті актуалізації професійної етики


У сучасних умовах людина повинна стати справжнім суб'єктом соціального і духовного життя. її становлення як особистості передбачає, крім створення необхідних об'єктивних умов, засвоєння філософсько-світоглядної, економічної, політичної, правової, естетичної і моральнісної культури, всіх історично непересічних духовних цінностей.

У такий спосіб утворюється складний, багатоплановий і одночасно цілісний процес соціалізації, діяльності і самовиховання особистості. Всім компонентам цього процесу притаманне моральнісне начало. З багатьох складових духовного світу людини на перше місце сьогодні об'єктивно висувається, з одного боку, її високий професіоналізм, компетентність, діловитість, а з другого - моральнісна культура і соціально-етична зрілість. Саме вони утворюють основу сучасної інтелігентності, моральнісної культури особистості.

Отже, можна говорити про трансформаційні процеси всередині самої етики, яка, починаючи з другої половини XX ст. переживає появу і формування прикладної етики, основними елементами якої є нормативна, ситуативна і професійна етика. При такому підході загальнолюдські моральні норми і принципи конкретизуються і наповнюються новим змістом з урахуванням особливостей життєдіяльності різних професійних груп людей, специфіки рольової поведінки в різних ситуаціях (ділові, службові, міжпрофесійні стосунки та ін.). Прикладна етика, не ізолюючись, не відриваючись від теоретичної, а, навпаки, живлячись її соками, набуває справді моральнісного виміру, долаючи постійно існуючі загрози примітивного прагматизму, голої технологізації, знелюднення професійно-ділових відносин.

Стимулювання співробітництва етики з іншими сферами людинознавства (політологією, соціологією, психологією, антропологією, генетикою, екологією та ін.) дозволяє:

- пояснювати людську поведінку не фрагментарно, а комплексно, цілісно і всебічно;

- взаємно збагачувати і взаємодоповнювати понятійний апарат кожної із сфер етичного знання з врахуванням нових досягнень науки.

При цьому спостерігається зустрічний процес:

а) формування в надрах конкретних спеціальностей характерних тільки для них специфічних моральних норм і цінностей;

б) набуття спеціально-професійними нормами ширшого сенсу і перетворення їх у всезагальні норми, які застосовуються з однаковим успіхом і в інших професійних сферах - так, наприклад, демократичність як один з основоположних моральних (а не тільки правових чи політичних) принципів прийшов у всі сфери людської діяльності з політичної сфери, принцип справедливості первинно виявлявся як прообраз правової діяльності, потім став основоположним принципом юриспруденції, з часом він перетворився на загальнолюдську моральну цінність.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Прикладна етика» автора Невідомо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. Етика соціолога“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. Теоретичні та соціокультурні передумови виникнення прикладної етики

  • Розділ 2. Біоетика

  • 2.2. Предмет та основні принципи біоетики

  • 2.3. Дилеми біоетики: аборт, евтаназія, трансплантологія

  • Евтаназія

  • Трансплантологія

  • Моральні проблеми трансплантології

  • Розділ 3. Екологічна етика

  • 3.4. Основні напрями та принципи екологічної етики

  • 3.5. Сучасні екологічні рухи та громадські організації: етико-правовий аспект

  • 3.6. Відкриті питання екологічної етики: цінності "внутрішні" та "зовнішні"

  • 3.7. Відповідальність як підґрунтя екологічної етики

  • Розділ 4. Економічна етика

  • 4.2. Економічна етика як теорія фактичної економічної поведінки

  • 4.3. Економічна етика як нормативна теорія господарства

  • 4.4. Соціальна відповідальність суб'єктів господарства

  • Розділ 5. Політична етика

  • Розділ 6. Етика соціолога
  • 6.2. Етика соціолога у світлі ціннісних вимог до наукової діяльності

  • 6.3. Проблема професіоналізму соціолога в умовах соціальних трансформацій в Україні

  • 6.4. Морально-правова регламентація професійної діяльності соціологів

  • Розділ 7. Етика юриста

  • 7.3. Моральні якості судді

  • 7.4. Моральні якості прокурора

  • 7.5. Моральні якості адвоката

  • 7.6. Поняття фрустрації. Проблема професійних деформацій