Розділ «2.3. Дилеми біоетики: аборт, евтаназія, трансплантологія»

Застосування названих принципів біоетики, при розумінні її предметного поля з медичною домінантою (чи в американському чи в західноєвропейському варіантах), в процесі обґрунтуванні морального вибору в конкретних ситуаціях часто породжує моральні дилеми (дилема - необхідність вибору із двох, як правило, небажаних можливостей), що спричиняють гострі дискусії в біоетиці та в суспільстві в цілому.

Так, наприклад, сповідування принципу автономії особистості вимагає правдивого інформування пацієнта про діагноз та ймовірний прогноз навіть за умови його фатального змісту. Однак таке повідомлення може викликати психологічний стрес у пацієнта, що зменшить його волю до життя, а отже, і опірність організму хворобі. Очевидним стає порушення принципу "не зашкодь".

Абсолютне сповідування принципу автономії пацієнта мало б дати йому право розпоряджатися власним життям на свій розсуд у випадку невиліковної хвороби (дилема евтаназії), але людина не може розпоряджатися власним життям, тому що діє принцип недоторканності стосовно людського життя. Принцип недоторканності людського життя має як релігійне, так і філософське обґрунтування. З погляду релігійної свідомості людина - Боже творіння, що обумовлює повноту належності Богу і заперечує самовладдя над своїм тілом, оскільки людина наділена відповідальністю за себе, а не правом панування над собою. У філософії обґрунтування цього принципу вкорінюється в тому, що особистість становить першу та трансцендентну цінність, і якщо цю основу зруйнувати, то ми впадаємо в повний релятивізм.

Як правило, на практиці сповідування одного принципу призводить до порушення іншого, тому вважається, що названі принципи не мають абсолютної дії, оскільки від них доводиться відступати в конкретних ситуаціях. Однак такий відступ не позбавляє вибір моральної шкоди.

До основних проблем біоетики відносять такі:

o захист прав пацієнтів (в тому числі ВІЛ-інфікованих, психічно хворих людей, дітей та інших хворих з обмеженою компетентністю);

o дотримання справедливості в системі охорони здоров'я;14

o аборт, контрацепція та нові репродуктивні технології (штучне запліднення, запліднення в "пробірці" з наступною імплантацією ембріона в матку, сурогатне материнство);

o проведення експериментів на людині та тваринах;

o визначення критеріїв діагностики смерті;

o трансплантологія;

o генна терапія та генна інженерія;

o клонування (терапевтичне і репродуктивне);

o надання допомоги невиліковно хворим пацієнтам (хоспіси, організація паліативної допомоги);

o евтаназія (пасивна чи активна, добровільна чи примусова).

Аборт

Аргументи, котрі не допускають аборту

Прихильники заборони аборту висувають найголовніший аргумент, як "Вимога совісті". Громадянський закон, котрий легітимує аборт, втрачає моральну обов'язковість для совісті і породжує потребу протистояти такому закону з боку тих, хто бере безпосередню участь у здійсненні штучного переривання вагітності.

Інша точка зору репрезентована аргументами на користь того, що абсолютна заборона штучного переривання вагітності неможлива, оскільки існують ситуації (наприклад, коли є загроза життю матері, а цінність її життя вважається однозначно більшою за цінність життя плоду), які можна розглядати достатніми для проведення аборту. Штучне переривання вагітності припустиме на тій підставі, що батьки наділені правом репродуктивного вибору (аборт в даному випадку виступає як засіб демографічної політики). Також ембріон не визнається людською індивідуальністю, оскільки він не наділений самосвідомістю, поведінковими реакціями та ін., а отже, не можна його вважати суб'єктом моралі та права.