Розділ 2. Біоетика

2.1. Історія становлення біоетики.

2.2. Предмет та основні принципи біоетики.

2.3. Дилеми біоетики: аборт, евтаназія, транс-плантологія.

2.1. Історія становлення біоетики

Передумови становлення

Біоетика як академічна дисципліна

Особлива роль біоетики (в медичній інтерпретації) у забезпеченні реалізації майбутнього вимагала її популяризації як серед фахівців (біологів, медиків передусім, усіх, хто завдяки професійній орієнтації мав справу з живими системами), так і в широких суспільних колах, оскільки кожна людина зазнає негативних техногенних впливів або має безпосереднє відношення до їх продукування, поширення чи прийняття (через участь у них, чи прийняття відповідних рішень щодо їх поширення, чи байдуже ставлення до їхніх наслідків). Тому логічним було введення біоетики до переліку навчальних університетських курсів. Першим, хто надав їй академічної структури, а згодом увів до сфери біомедичних, політичних наук та засобів масової інформації був відомий американський акушер (голландець за походженням), засновник Інституту етики ім. Кеннеді для дослідження репродукції та розвитку людини Андре Хел-легерс. Він розглядав біоетику як науку, що виокремлює свій предмет у процесі діалогу між медициною, філософією та етикою. Таким чином, варіант розуміння біоетики, запропонований А. Хеллегерсом, зосередився переважно на традиційних проблемах лікарської етики та їхній новітній інтерпретації.

Біоетика як соціальний інститут

З історії становлення етичних комітетів

Україна

Початок створення етичних комітетів в Україні припадає на 1992 p., коли при Інституті медицини праці Академії медичних наук України (АМНУ) та Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМНУ у зв'язку з міжнародними програмами, що виконувались на базі цих закладів, було створено локальні етичні комітети.

За ініціативою ЮНЕСКО та у відповідь на звернення Національної комісії у справах ЮНЕСКО у липні 1998 р. Національна академія наук України (НАНУ) прийняла рішення створити Комітет з питань біоетики при Президії Національної академії наук України. До роботи комітету були залучені провідні вчені НАН України в галузі біології, медицини, філософії та права, представники міністерств охорони здоров'я, екобезпеки, освіти та науки, юстиції, академій медичних наук і аграрних наук України. Основний напрям діяльності комітету - дослідження етичних аспектів наукової діяльності.

У 2000 р. Міністерство охорони здоров'я видає наказ "Про затвердження Інструкції щодо проведення клінічних досліджень лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних досліджень та Типового положення з питань етики", чим започаткувало процес формування етичних комітетів на базі закладів охорони здоров'я. Ця інструкція регламентувала вимоги до проведення клінічних випробовувань лікарських засобів, котрі можуть проводитися на пацієнтах (за добровільною згодою), а також акцентовано увагу на необхідності організації спеціальних комісій з питань етики для проведення клінічних досліджень.

У 2001-2002 рр. на основі Комітету з етики в НАНУ та Комітету з біоетики в АМНУ було створено урядовий консультативно-дорадчий орган - Комісія з питань біоетики при Кабінеті Міністрів України, яка має статус вищої організаційної та урядової інстанції з питань біоетики в нашій країні.

Основні напрями роботи комісії такі:

o підготовка рекомендацій з основних напрямів діяльності в галузі біоетики та біоетичної експертизи в Україні;

o розробка пропозицій до законодавчого регулювання в галузі біоетики;

o сприяння запровадженню основних засад регулювання відносин у галузі біоетики, що виникають у процесі розробки, впровадження, розповсюдження та використання результатів наукової, клінічної та практичної діяльності, які можуть негативно вплинути на біологічну безпеку людини, тваринного та рослинного світу, а також довкілля;

o підготовка рекомендацій до механізму гарантування громадянам України особистих прав і свобод, поваги до людської гідності, тілесної, психічної та духовної цілісності відповідно до Конвенції про захист прав і гідності людини у зв'язку з використанням досягнень біології та медицини;