РОЗДІЛ 11. Організація та методика контролю виробництва і виходу продукції

Визначення терміна "бракована продукція" ("брак") наводиться у кількох нормативних актах. Зокрема, згідно з Державним класифікатором України, бракована продукція, тобто продукція, передавання якої споживачеві не допускається через наявність дефектів.

В Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій брак визначений як "продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам, і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення".

Проведення контролю якості має на меті забезпечити якомога вищий рівень показників якості продукції, прослідкувати за дотриманням встановлених стандартів якісних характеристик виготовленої продукції.

Відповідно до діючої законодавчої бази та інших джерел, встановлено, що брак у виробництві класифікують за наступними ознаками (рис. 11.8):

Рис. 11.8. Класифікація браку у виробництві

Одним з основних показників, що характеризують якість роботи підрозділів, є рівень браку у виробництві. Шляхом зіставлення витрат від браку і їх дефектів за різні періоди часу можна встановити показники якості роботи.

Як правило, дані підтверджують, що істотні причини браку - недбалість в роботі, відсутність спеціальних пристосувань, несправність устаткування. Разом з причинами визначаються і винуватці браку.

На підставі запропонованих ознак класифікації та видів браку будується синтетичний (за субрахунками) та аналітичний облік втрат від браку продукції (напівфабрикатів, деталей, вузлів або робіт).

Для синтетичного обліку втрат від браку і групування інформації в залежності від місця його виявлення пропонується введення наступних субрахунків до рахунку 24 "Брак у виробництві":

- 241 "Внутрішній брак";

- 242 "Зовнішній брак".

Аналітичний облік втрат від браку доцільно вести в розрізі видів браку за можливістю його виправлення, за техніко-технологічними особливостями процесу виробництва, за місцем виникнення та за видом продукції.

Проблема калькулювання витрат на якість пов'язана з тим, що вони включені до різних статей і відображені на різних рахунках бухгалтерського обліку. Зокрема, витрати на контроль якості відображаються у складі загальновиробничих витрат, втрати від браку - в межах норми та витрати на виправлення браку на рахунках "виробництво", а втрати від браку понад норму - безпосередньо у складі собівартості реалізованої продукції.

Ефективність внутрішньогосподарського контролю багато в чому залежить від постановки основних завдань, які він повинен виконувати на підприємстві. З огляду на це слід відмітити, що основними завданнями організації внутрішньогосподарського контролю втрат від браку зображено на рис. 1І.9.

Рис. 11.9. Основні завдання організації контролю втрат від браку

Основною вимогою контролю є ефективність методики його проведення, на яку впливають фактори зовнішнього та внутрішнього характеру, що змінюються з часом.

До зовнішніх факторів можна віднести нормативне регулювання, відповідні інструкції та стандарти виробництва якісної продукції, тобто те, на що підприємство не має безпосереднього впливу. До внутрішніх факторів можна віднести розробку внутрішніх стандартів та положень щодо якості продукції, обсяги виробництва, рівень технічного забезпечення та ін.

Більшість проблем пов'язані з впливом даних факторів на організацію та здійснення процесу контролю якості продукції, а також з витратами пов'язаними з ними.

Джерелами інформації для проведення контролю можуть бути відомості про виробництво продукції і її якість, накази і розпорядження керівництва за якість продукції, матеріали груп локального фінансового контролю, зведення про рекламації, що поступили, і претензії за якістю продукції і пропозиції споживачів з поліпшення якості продукції.

На підставі даних щодо втрат від непередбаченого браку можна визначити результати роботи персоналу підприємства в цілому та кожного з їх виробничих підрозділів для подальшого матеріального стимулювання (преміювання або покарання), для встановлення необхідності підвищення кваліфікації працівників, а інколи, для перегляду норм часу, який відводиться на виконання кожної операції технологічного процесу виробництва конкретного виду продукції. За потреби ця інформація може бути використана для прийняття рішення про відмову від послуг постачальника вихідних матеріалів (сировини), якщо непередбачений брак виник з його вини.