РОЗДІЛ 11. Організація та методика контролю виробництва і виходу продукції

Своєчасність і повноту оприбуткування тварин, закуплених у різних господарствах та організаціях, перевіряють зіставленням рахунків-фактур, приймальних актів, договорів, товарно-транспортних накладних, племінних і ветеринарних свідоцтв із звітами про рух худоби і птиці, записами в реєстрах аналітичного та зоотехнічного обліку, а також документами, в яких оформлені наступні операції із зважування, годівлі й переміщення закуплених тварин.

Одночасно встановлюють законність і доцільність їх купівлі. При цьому перевіряють наявність планів формування стада, рознарядок-замовлень, договорів, забезпеченість кормами; вивчають продуктивність куплених тварин, вік маточного поголів'я, обґрунтованість цін за прейскурантами, договорами (замовленнями). Практикують також зустрічні перевірки з документами постачальників тварин.

Правильність оприбуткування тварин, закуплених у населення, перевіряють на підставі приймально-розрахункових відомостей на велику рогату худобу, прийняту від населення для наступного продажу державі (ф. № 95-а і 95-6), зіставленням їх із відомостями зважування тварин, звітами про рух худоби і птиці, аналітичним обліком, відомостями витрати кормів, платіжними документами. Крім того, проводять контрольну інвентаризацію, опитування осіб, які продали худобу, і тваринників, за якими її закріплено. Оплату за тварин проводять з урахуванням їх живої маси (за мінусом 3 % знижки на кишково-шлунковий тракт), вгодованості та закупівельних цін.

При внутрішньогосподарському контролі оприбуткування приросту живої маси тварин, насамперед, з'ясовують порядок зважування худоби (в які строки зважують, суцільним чи вибірковим способом, чи зважують тварин при їх надходженні та вибутті). Детально вивчають відомості зважування тварин (ф. № 98), правильність оформлення документів (наявність необхідних підписів, повноту заповнення інших реквізитів, правильність підсумків і розрахунків приросту живої маси однієї голови), звертають увагу на підчистки, виправлення.

При індивідуальному зважуванні великої рогатої худоби із зазначенням інвентарного номера доцільно зіставляти живу масу тварин у відомостях зважування за кілька місяців. Про факти приписок приросту живої маси свідчитиме нереальна маса однієї голови в середньому по відповідній віковій групі.

Необхідно провести також наскрізну перевірку бухгалтерських документів: відомостей зважування (ф. № 98), розрахунків визначення приросту живої маси (ф. № 98а), звітів про рух худоби і птиці на фермі (ф. № 102), відомості № 73-АПК, журналу-ордера № 14-АПК або інших реєстрів аналітичного обліку до рахунка 21; зіставити ці дані із записами у журналах зоотехнічного обліку, статистичною звітністю (ф. № 24), а також із розрахунками з нарахування оплати праці тваринниками за приріст живої маси. Доцільно практикувати контрольні зважування тварин. При виявленні розбіжностей в записах у різних документах та реєстрах слід взяти письмові пояснення у відповідних осіб.

Кожну операцію з переведення тварин вивчають з урахуванням дотримання зоотехнічних вимог формування стада та нормального його відтворення відповідно до планів виробництва продукції тваринництва. Систематичному контролю підлягають строки переведення тварин з однієї статево - вікової групи в іншу.

Найчастіше порушуються строки переведення ремонтного молодняка в основне стадо з метою штучного завищення продуктивності тварин. Для виявлення фактів перетримки молодих маток у складі молодняка зіставляють дату в актах на переведення (ф. № 97) їх в основне стадо з датою в актах на оприбуткування приплоду, а також із записами в журналах і книгах зоотехнічного обліку (журналами осіменіння, парувань, реєстрації приплоду тощо), статистичною звітністю, розрахунками з нарахування оплати праці тваринникам. При цьому слід мати на увазі, що акт на переведення корів - первісток в основне стадо складають у строк до 3 місяців після їх отелення.

Ефективні одночасні інвентаризації маточного поголів'я та ремонтного молодняка.

Перевіряючи операції з обліку падежу тварин, спочатку виявляють їх реальність. Для цього детально вивчають акти на вибуття худоби і птиці (ф. № 100), повноту заповнення реквізитів, наявність підписів відповідальних осіб. Зустрічною перевіркою зіставляють дані актів на вибуття тварин з даними книги обліку руху худоби і птиці (ф. № 34), звітами про рух худоби і птиці (ф. № 102), реєстрами аналітичного обліку (журнал-ордер № 14-АПК, машинограма), формою звітності № 24, а також із журналами для реєстрації хворих тварин (ф. № 1-вет), ветеринарною звітністю, протоколами чи актами розтину трупів. За журналом реєстрації хворих тварин перевіряють, яке проводилося лікування та причини падежу. Зіставлення живої маси по акту (ф. № 100) і відомістю останнього зважування перевіряють, чи не знижена маса падежу, особливо коли він стався з вини матеріально - відповідальної особи, яка повинна відшкодувати матеріальний збиток.

Акти на вибуття тварин, які мають інвентарні номери, вибірково доцільно зіставляти з актами на оприбуткування приплоду. Так можна виявити факти падежу неоприбуткованого молодняка. Доцільно чисельність голів падежу порівнювати з кількістю оприбуткованих шкур за відповідний період. При такому зіставленні також можна встановити факти приховування падежу і недооприбуткування приплоду тварин. Відомі випадки, коли падіж останніх приховували фіктивною реалізацією загиблих тварин операторам машинного доїння, свинаркам, яким потім компенсували витрати нарахуванням оплати праці за одержаний приплід і 100 % не збереження поголів'я.

Іноді падіж приховують оформленням актів на забій тварин. У цьому випадку на підставі прибуткових і видаткових документах перевіряють, на які цілі було використано м'ясо. Якщо м'ясо списано на годівлю птиці, сторожових собак, то такі операції потрібно відносити не до забою, а до падежу тварин. Доцільно також уважно вивчати дані обліку та звітності пункту штучного осіменіння.

Надалі перевіряючі підраховують загальну кількість падежу та його вартість, тобто визначають суму втрат господарства, з'ясовують причину падежу, виявляють осіб, винних у загибелі тварин, і ставлять вимоги про відшкодування ними матеріального збитку.

Одночасно контролери перевіряють повноту страхових відшкодувань при падежу і загибелі худоби та птиці через стихійні лиха й інфекційні захворювання.

Фактичне виконання планів виробництва валової продукції тваринництва та її реалізації перевіряють порівнянням показників плану економічного і соціального розвитку господарства, госпрозрахункових завдань по фермі з даними обліку та звітності, виявляють відхилення в абсолютних та відносних показниках. Потім аналізують фактори, що впливають на рівень виконання планових завдань.

Як уже згадувалося, дані аналізу контролери використовують не лише для оцінки виконання плану, а й для визначення достовірності інформації та наступних напрямів роботи.

11.4. Організація контролю виробництва продукції підсобних, промислових цехів

Внутрішньогосподарський контроль підсобних та промислових цехів починається з перевірки законності та цілеспрямованості їх організації.

Підсобні виробництва (квасильно-засолювальні цехи, консервні заводи (лінії), млини, крупорушки, олійниці, пилорами, цегельні цехи та інші) організовують у господарствах з метою забезпечення найповнішої зайнятості, закріплення робочої сили, зміцнення економіки підприємств, внаслідок чого одержують від реалізації продукції переробних виробництв прибуток. Саме з цих позицій слід виходити при контролі й оцінці діяльності промислових виробництв, тому що в даній сфері діяльності за даними практики виявлено багато порушень та зловживань.

При перевірці організації виробництва продукції підсобних та промислових цехів слід перевірити такі складові (рис. 11.5):