Поряд з перетворенням енергії, біотичний кругообіг є однією з найважливіших функцій екосистеми. На відміну від енергії, яка, проходячи через екосистему, розсівається у вигляді тепла і ніколи не використовується повторно, хімічні елементи кружляють в екосистемі. Цей круговорот відбувається завдяки живим організмам. Автотрофи використовують ці елементи з фізичного середовища в процесі фотосинтезу і мінерального живлення, рослинну масу частково поїдають гетеротрофи, частково вона у вигляді органічного детриту потрапляє до ґрунту, за допомогою редуцентів мінералізується і знову стає поживою для зелених рослин. Частина синтезованої органічної маси втрачається в процесі дихання живих істот, цим самим повертаються в біотичний кругообіг основні біогенні гази. Та частина хімічних елементів, яка на певний час законсервована в горючих копалинах, повертається в кругообіг після спалювання (рис.3.14). Для синтезу органічної речовини живим істотам потрібно близько 40 елементів, проте, як твердить В.А.Ковда (1975), в її складі в певних пропорціях знаходяться всі елементи таблиці Менделєєва. Головними її складниками є кисень (65-70%) і водень (10%). Решту - 20-25% займають вуглець, азот, кальцій (від 1 до 10%), сірка, фосфор, калій, кремній (від 0,1 до 1%), залізо, натрій, хлор, алюміній, магній (від 0,01 до 0.1%). Порівняно зі середнім хімічним складом земної кори, фітомаси значно збагачена вуглецем, воднем, азотом і киснем, зоомаса, крім цього, - фосфором і сіркою. В абсолютно сухій біомасі найбільше вуглецю, азоту, кальцію, калію, стронцію, фосфору, сірки, а з мікроелементів - бору, цинку, молібдену, міді, нікелю. їх разом з воднем і киснем зараховують до біофільних, і вони є головними учасниками біогеохімічного круговороту в біосфері. Найрухомішими в природі є хлор, сірка, бор, бром, йод, кальцій, натрій, магній, фтор, стронцій, цинк, уран, молібден, а відносно “пасивними ” - кремній, калій, фосфор, барій, марганець, рубідій, мідь, нікель, кобальт, миш'як, літій та, особливо, алюміній і залізо (Ковда, 1975).
Значно більшу зольність ніж деревні рослини мають грави, особливо посушливих областей (табл.3.8). Тому найважливішим чинником порушення природного біотичного кругообігу речовин в екосистемах є трансформація лісових площ у лучні та рільні землі, розорювання прерій, саван і степів, зрошування пустель, збір урожаю і вилучення продуктів тваринництва тощо.
Детальну інформацію про кругообіг біогенних елементів знаходимо в багатьох наукових працях і підручниках (Дажо, 1975; Ковда, 1975; Риклефс, 1979; Одум, 1986; Smith, 1990; Begonа.а., 1995 та ін.). Ми зупинимося на найзагальніших характеристиках цього процесу.
Як відзначає Р.Ріклефса (1979), обмін біогенними елементами між живими організмами та неорганічним середовищем - переважно збалансований. Кругообіг вуглецю і кисню забезпечується взаємопов'язаними процесами фотосинтезу і дихання. Біогеохімічні цикли азоту, фосфору і сірки є дещо складнішими і відбуваються за допомогою мікроорганізмів зі спеціалізованими метаболічними функціями. Обмін речовин в екосистемі він відображає за допомогою низки блоків, через котрі проходять різні біогенні матеріали і в котрих можуть зберігатися протягом різного часу (рнс.3.14). Серед них активними і визначальними є три: живі організми, мертвий органічний детрит і доступні неорганічні речовини. Весь рух біогенних елементів в екосистемі забезпечується постійною трансформацією в ній енергії. Таким чином, канали їх руху є паралельними до потоків енергії.
Найтісніше пов'язаним з трансформацією енергії в екосистемі є кругообіг вуглецю, оскільки основна її частина, асимільована в процесі фотосинтезу, знаходиться в органічних вуглецевих сполуках. Ця ж енергія вивільняється зі згаданих сполук у процесі дихання і супроводжується виділенням вуглекислого газу. Усіма рисами кругообігу характеризується також цикл води. Він також приблизно збалансованим у масштабах біосфери і пов'язаний з використанням енергії (рис.3.15).
Рис.3.15. Енергетика гідрологічного циклу (за Одумом, 1986)
Кругообіг вуглецю в екосистемі - досить простий: у ньому беруть участь лише органічні сполуки і двоокис вуглецю (рис.3.16,А). Фотосинтез і дихання - повністю комплементарні, тобто весь асимільований у процесі фотосинтезу вуглець включається у вуглеводи, а в процесі дихання весь вуглець органічних сполук перетворюється в двоокис вуглецю. Вуглець, що знаходиться в фондах неорганічного походження (атмосферний С02; диоксиду, розчинений в океанах, карбонати кальцію, вугілля, нафта тощо), настільки повільно потрапляє в біотичний обмін, що його вплив на функціонування екосистем мало відчутний (рис.3.16,Б). Тим більше, що вся кількість атмосферного вуглецю проходить через біотичний кругообіг наземних екосистем лише за 8 років. Відчутно впливає на збільшення вмісту цього елемента в атмосфері спалювання вугілля та нафти.
Азот проходить через екосистему значно складнішими шляхами. Більшість організмів неспроможні засвоювати його безпосередньо з атмосфери. Він не бере участі у вивільненні енергії під час дихання. Його повернення в абіотичне середовище пов'язане з діяльністю спеціалізованих бактеріальних організмів. Окрім цього, основна частина біохімічних перетворень, що супроводжують розклад азотмістких органічних сполук, відбувається в ґрунті. Його неорганічні сполуки добре розчиняються в ґрунтовому розчині, що полегшує його доступність для рослин (рис.3.17).
Рис. 3.16. Схеми кругообігу вуглецю, водню та кисню в процесах фотосинтезу й дихання (А), а також глобальний кругообіг вуглецю з вказівкою розміру деяких фондів і річних переносів у 1015 г (Б), за Р.Риклефсом (1979) .
ПРОТОПЛАЗМА
Рис. 3.17. Циркуляція азоту між організмами та природним середовищем (за Одумом, 1986).
Зате фіксація азоту супроводжується особливо великими затратами енергії, необхідної на розрив постійного зв'язку в молекулі 14, (N=14) і додавання з води водню для того, щоби утворити дві молекули аміаку. І важливо відзначити, що “лише прокаріоти, без'ядерні, найпримітивніші мікроорганізми спроможні перетворювати біотично некорисний газоподібний азот у форми, необхідні для утворення і підтримання живої протоплазми. Коли ці мікроорганізми утворюють взаємовигідні асоціації з вищими рослинами, фіксація азоту значно посилюється. Рослина надає бактеріям придатні умови для існування (тобто кореневі бульбочки), захищає мікробів від надміру кисню, який перешкоджає фіксації, і постачає їм необхідну високоякісну енергію. За те вона одержує легкозасвоюваний фіксований азот" (Одум, 1986, с.208). Взагалі, біогеохімічні перетворення азотмістких сполук дуже різноманітні, оскільки азот може сполучатися з іншими елементами різними способами. Але найважливіші процеси в його кругообігові - руйнування азотмістких сполук унаслідок амоніфікації та нітрифікації, відновлення нітратів і нітритів до молекулярного азоту (N2) в результаті денітрифікації і його вивільнення в атмосферу, а також процес біотичного засвоєння атмосферного азоту шляхом його фіксації. Якщо врахувати, що ґрунтотворні породи цілковито позбавлені азоту, то стає зрозумілим, що більша його частина, яка знаходиться в активних фондах екосистеми, повинна була сформуватися внаслідок його фіксації (Риклефс, 1979).
Якщо кругообіг азоту ілюструє дуже складний і добре забуферений обмін в екосистемі газоподібної речовини, то кругообіг фосфору може бути прикладом простішого біогеохімічного процесу з осадовою ланкою і менш досконалою регуляцією. На відміну від азоту, фосфор знаходиться в обмеженій кількості хімічних форм. Він є одним з головних компонентів нуклеїнових кислот, клітинних мембран, систем перенесення енергії, кісткової тканини і дентину. Його резервуаром служить не атмосфера, як для азоту, а ґрунтотворні породи і геологічні відклади минулих епох. З цих порід фосфор вимивається в процесі ерозії та руйнування, звільнені фосфати потрапляють до екосистем, стоковими водами переносяться до морів і залягають в осадових породах. У кругообігові фосфору вирізняються такі ланки: рослини асимілюють фосфор у вигляді фосфатіонів (Р043 ) безпосередньо з ґрунту і води; тварини засвоюють його з поживою, а надлишок виділяється із сечею у вигляді фосфатів; деякі групи бактерій подібним способом перетворюють наявний у детриті органічний фосфор у фосфати (рис.3.18); у повітря він потрапляє лише у вигляді пилу, тому його біогеохімічним циклом в екосистемі охоплені лише ґрунти і вода. Але, незважаючи на простоту цього циклу, на поведінку фосфору в екосистемі впливають різні чинники. За умови достатку розчиненого кисню утворюються нерозчинні сполуки, які випадають в осад, вибуваючи з фонду доступних біогенних елементів. У лужному середовищі фосфат-іони легко сполучаються з калієм і кальцієм й також утворюють нерозчинні сполуки, а в кислому середовищі фосфати перетворюються в добре розчинну фосфорну кислоту.
Рис. 3.18. Кругообіг фосфору (зо Одумом, 1986).
Висока кислотність ґрунту спричиняє зменшення доступності фосфору через те, що алюміній, залізо і марганець утворюють хімічні комплекси, які зв'язують фосфор і вилучають його з активного біогеохімічного обміну. Саме такий процес є характерним для торф'яних боліт, що спричиняє їх низьку продуктивність (Риклефс, 1979).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Біотичний кругообіг“ на сторінці 1. Приємного читання.
