Біотичний кругообіг

Екосистемологія

Поряд з перетворенням енергії, біотичний кругообіг є однією з найважливіших функцій екосистеми. На відміну від енергії, яка, проходячи через екосистему, розсівається у вигляді тепла і ніколи не використовується повторно, хімічні елементи кружляють в екосистемі. Цей круговорот відбувається завдяки живим організмам. Автотрофи використовують ці елементи з фізичного середовища в процесі фотосинтезу і мінерального живлення, рослинну масу частково поїдають гетеротрофи, частково вона у вигляді органічного детриту потрапляє до ґрунту, за допомогою редуцентів мінералізується і знову стає поживою для зелених рослин. Частина синтезованої органічної маси втрачається в процесі дихання живих істот, цим самим повертаються в біотичний кругообіг основні біогенні гази. Та частина хімічних елементів, яка на певний час законсервована в горючих копалинах, повертається в кругообіг після спалювання (рис.3.14). Для синтезу органічної речовини живим істотам потрібно близько 40 елементів, проте, як твердить В.А.Ковда (1975), в її складі в певних пропорціях знаходяться всі елементи таблиці Менделєєва. Головними її складниками є кисень (65-70%) і водень (10%). Решту - 20-25% займають вуглець, азот, кальцій (від 1 до 10%), сірка, фосфор, калій, кремній (від 0,1 до 1%), залізо, натрій, хлор, алюміній, магній (від 0,01 до 0.1%). Порівняно зі середнім хімічним складом земної кори, фітомаси значно збагачена вуглецем, воднем, азотом і киснем, зоомаса, крім цього, - фосфором і сіркою. В абсолютно сухій біомасі найбільше вуглецю, азоту, кальцію, калію, стронцію, фосфору, сірки, а з мікроелементів - бору, цинку, молібдену, міді, нікелю. їх разом з воднем і киснем зараховують до біофільних, і вони є головними учасниками біогеохімічного круговороту в біосфері. Найрухомішими в природі є хлор, сірка, бор, бром, йод, кальцій, натрій, магній, фтор, стронцій, цинк, уран, молібден, а відносно “пасивними ” - кремній, калій, фосфор, барій, марганець, рубідій, мідь, нікель, кобальт, миш'як, літій та, особливо, алюміній і залізо (Ковда, 1975).

Значно більшу зольність ніж деревні рослини мають грави, особливо посушливих областей (табл.3.8). Тому найважливішим чинником порушення природного біотичного кругообігу речовин в екосистемах є трансформація лісових площ у лучні та рільні землі, розорювання прерій, саван і степів, зрошування пустель, збір урожаю і вилучення продуктів тваринництва тощо.

Детальну інформацію про кругообіг біогенних елементів знаходимо в багатьох наукових працях і підручниках (Дажо, 1975; Ковда, 1975; Риклефс, 1979; Одум, 1986; Smith, 1990; Begonа.а., 1995 та ін.). Ми зупинимося на найзагальніших характеристиках цього процесу.

Як відзначає Р.Ріклефса (1979), обмін біогенними елементами між живими організмами та неорганічним середовищем - переважно збалансований. Кругообіг вуглецю і кисню забезпечується взаємопов'язаними процесами фотосинтезу і дихання. Біогеохімічні цикли азоту, фосфору і сірки є дещо складнішими і відбуваються за допомогою мікроорганізмів зі спеціалізованими метаболічними функціями. Обмін речовин в екосистемі він відображає за допомогою низки блоків, через котрі проходять різні біогенні матеріали і в котрих можуть зберігатися протягом різного часу (рнс.3.14). Серед них активними і визначальними є три: живі організми, мертвий органічний детрит і доступні неорганічні речовини. Весь рух біогенних елементів в екосистемі забезпечується постійною трансформацією в ній енергії. Таким чином, канали їх руху є паралельними до потоків енергії.

Найтісніше пов'язаним з трансформацією енергії в екосистемі є кругообіг вуглецю, оскільки основна її частина, асимільована в процесі фотосинтезу, знаходиться в органічних вуглецевих сполуках. Ця ж енергія вивільняється зі згаданих сполук у процесі дихання і супроводжується виділенням вуглекислого газу. Усіма рисами кругообігу характеризується також цикл води. Він також приблизно збалансованим у масштабах біосфери і пов'язаний з використанням енергії (рис.3.15).

Енергетика гідрологічного циклу (за Одумом, 1986)

Рис.3.15. Енергетика гідрологічного циклу (за Одумом, 1986)

Кругообіг вуглецю в екосистемі - досить простий: у ньому беруть участь лише органічні сполуки і двоокис вуглецю (рис.3.16,А). Фотосинтез і дихання - повністю комплементарні, тобто весь асимільований у процесі фотосинтезу вуглець включається у вуглеводи, а в процесі дихання весь вуглець органічних сполук перетворюється в двоокис вуглецю. Вуглець, що знаходиться в фондах неорганічного походження (атмосферний С02; диоксиду, розчинений в океанах, карбонати кальцію, вугілля, нафта тощо), настільки повільно потрапляє в біотичний обмін, що його вплив на функціонування екосистем мало відчутний (рис.3.16,Б). Тим більше, що вся кількість атмосферного вуглецю проходить через біотичний кругообіг наземних екосистем лише за 8 років. Відчутно впливає на збільшення вмісту цього елемента в атмосфері спалювання вугілля та нафти.

Азот проходить через екосистему значно складнішими шляхами. Більшість організмів неспроможні засвоювати його безпосередньо з атмосфери. Він не бере участі у вивільненні енергії під час дихання. Його повернення в абіотичне середовище пов'язане з діяльністю спеціалізованих бактеріальних організмів. Окрім цього, основна частина біохімічних перетворень, що супроводжують розклад азотмістких органічних сполук, відбувається в ґрунті. Його неорганічні сполуки добре розчиняються в ґрунтовому розчині, що полегшує його доступність для рослин (рис.3.17).

Схеми кругообігу вуглецю, водню та кисню в процесах фотосинтезу й дихання (А), а також глобальний кругообіг вуглецю з вказівкою розміру деяких фондів і річних переносів у 1015 г (Б), за Р.Риклефсом (1979).

Рис. 3.16. Схеми кругообігу вуглецю, водню та кисню в процесах фотосинтезу й дихання (А), а також глобальний кругообіг вуглецю з вказівкою розміру деяких фондів і річних переносів у 1015 г (Б), за Р.Риклефсом (1979) .

ПРОТОПЛАЗМА

Циркуляція азоту між організмами та природним середовищем (за Одумом, 1986). Зате фіксація азоту супроводжується особливо великими затратами енергії, необхідної на розрив постійного зв

Рис. 3.17. Циркуляція азоту між організмами та природним середовищем (за Одумом, 1986).

Зате фіксація азоту супроводжується особливо великими затратами енергії, необхідної на розрив постійного зв'язку в молекулі 14, (N=14) і додавання з води водню для того, щоби утворити дві молекули аміаку. І важливо відзначити, що “лише прокаріоти, без'ядерні, найпримітивніші мікроорганізми спроможні перетворювати біотично некорисний газоподібний азот у форми, необхідні для утворення і підтримання живої протоплазми. Коли ці мікроорганізми утворюють взаємовигідні асоціації з вищими рослинами, фіксація азоту значно посилюється. Рослина надає бактеріям придатні умови для існування (тобто кореневі бульбочки), захищає мікробів від надміру кисню, який перешкоджає фіксації, і постачає їм необхідну високоякісну енергію. За те вона одержує легкозасвоюваний фіксований азот" (Одум, 1986, с.208). Взагалі, біогеохімічні перетворення азотмістких сполук дуже різноманітні, оскільки азот може сполучатися з іншими елементами різними способами. Але найважливіші процеси в його кругообігові - руйнування азотмістких сполук унаслідок амоніфікації та нітрифікації, відновлення нітратів і нітритів до молекулярного азоту (N2) в результаті денітрифікації і його вивільнення в атмосферу, а також процес біотичного засвоєння атмосферного азоту шляхом його фіксації. Якщо врахувати, що ґрунтотворні породи цілковито позбавлені азоту, то стає зрозумілим, що більша його частина, яка знаходиться в активних фондах екосистеми, повинна була сформуватися внаслідок його фіксації (Риклефс, 1979).

Якщо кругообіг азоту ілюструє дуже складний і добре забуферений обмін в екосистемі газоподібної речовини, то кругообіг фосфору може бути прикладом простішого біогеохімічного процесу з осадовою ланкою і менш досконалою регуляцією. На відміну від азоту, фосфор знаходиться в обмеженій кількості хімічних форм. Він є одним з головних компонентів нуклеїнових кислот, клітинних мембран, систем перенесення енергії, кісткової тканини і дентину. Його резервуаром служить не атмосфера, як для азоту, а ґрунтотворні породи і геологічні відклади минулих епох. З цих порід фосфор вимивається в процесі ерозії та руйнування, звільнені фосфати потрапляють до екосистем, стоковими водами переносяться до морів і залягають в осадових породах. У кругообігові фосфору вирізняються такі ланки: рослини асимілюють фосфор у вигляді фосфатіонів (Р043 ) безпосередньо з ґрунту і води; тварини засвоюють його з поживою, а надлишок виділяється із сечею у вигляді фосфатів; деякі групи бактерій подібним способом перетворюють наявний у детриті органічний фосфор у фосфати (рис.3.18); у повітря він потрапляє лише у вигляді пилу, тому його біогеохімічним циклом в екосистемі охоплені лише ґрунти і вода. Але, незважаючи на простоту цього циклу, на поведінку фосфору в екосистемі впливають різні чинники. За умови достатку розчиненого кисню утворюються нерозчинні сполуки, які випадають в осад, вибуваючи з фонду доступних біогенних елементів. У лужному середовищі фосфат-іони легко сполучаються з калієм і кальцієм й також утворюють нерозчинні сполуки, а в кислому середовищі фосфати перетворюються в добре розчинну фосфорну кислоту.

Кругообіг фосфору (зо Одумом, 1986).

Рис. 3.18. Кругообіг фосфору (зо Одумом, 1986).

Висока кислотність ґрунту спричиняє зменшення доступності фосфору через те, що алюміній, залізо і марганець утворюють хімічні комплекси, які зв'язують фосфор і вилучають його з активного біогеохімічного обміну. Саме такий процес є характерним для торф'яних боліт, що спричиняє їх низьку продуктивність (Риклефс, 1979).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Біотичний кругообіг“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА КОНЦЕПЦІЇ

  • Екосистемний рівень організації живого

  • Екосистемологія - фундаментальна галузь знань

  • Екосистемологія: об'єкт, предмет, методи і закони

  • Структура екосистемології та її місце в системі наук

  • Розділ 2. ОСНОВНІ СТУПЕНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОСИСТЕМ

  • Консорційні екосистеми

  • Парцелярні екосистеми

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Ландшафтні екосистеми

  • Провінційні екосистеми

  • Біомні екосистеми

  • Субстратні екосистеми

  • Глобальна екосистема - біосфера

  • Розділ 3. СТРУКТУРНІ Й ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОСИСТЕМ

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Енергетика

  • Продуктивність

  • Біотичний кругообіг
  • Саморегуляція, стійкість і стабільність

  • Міжекосистемні зв'язки

  • Розділ 4. ПРИРОДНА ДИНАМІКА ТА ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОСИСТЕМ

  • Природна динаміка

  • Еволюція екосистем

  • Розділ 5. АНТРОПОГЕННИЙ ФАКТОР ТА АНТРОПОГЕННА ДИНАМІКА

  • Антропогенна трансформація екосистем

  • Сільськогосподарське освоєння та агроекосистеми

  • Урбанізація та урбоекосистеми

  • Водні екосистеми

  • Людина й біосфера

  • Розділ 6. ПРОБЛЕМИ КЕРУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

  • Екологічний потенціал

  • Засади керування

  • Питання сталого розвитку

  • ПІСЛЯМОВА