Цікаву думку з приводу різниці між водними й наземними екосистемами висловив Р.Ріклефса (1979). Він уважає, що може не слід виділяти як дві головні категорії водне й наземне середовище, оскільки океан мас тверде дно, а наземне середовище занурене в повітряному океані. Щоби в повному обсязі оцінити різницю між водним і наземним середовищами, треба порівнювати властивості води і повітря, а не води й суші (с. 30). І в цьому є рація, адже форму, розміри та функції водних організмів повністю визначають такі властивості води, як щільність (вона приблизно у 800 разів більша від щільності повітря) і здатність розчиняти гази та мінеральні речовини. Для більшості живих істот у воді знаходиться все, що необхідне для їх існування.
Натомість наземне життя приурочене до верхнього шару суші й прилеглого до нього шару атмосфери, з яких живі організми одержують різні поживні елементи: з ґрунту - мінеральні речовини й воду, з повітря - кисень і двоокис вуглецю. Окрім того, що вода підтримує в своєму середовищі живі істоти, вони мають безліч різноманітних структур (плавальні міхурі, заповнені газами, які наближають питому масу тіла до питомої маси води, невеликі пухирці, заповнені повітрям, або крапельки олії в клітинах, з питомою масою, меншою від питомої маси води), що захищає від занурювання та осідання на дно. Вода має значно більшу виштовхувальну силу, ніж повітря, тому сила земного тяжіння на суші істотніше обмежує розміри живих організмів, ніж у воді (маса великих слонів становить 7 т, а китів - 100 т). Скелети наземних хребетних, хітинові покриття комах, тверді целюлозні стінки рослинних клітин несуть опорну функцію. У водних організмах жорсткі структури служать для захисту або прикріплення м'язів, а не для піднімання маси тіла.
Крім цього, водне середовище характеризується значною постійністю фізичних і хімічних показників (температура, солоність, лужність, рухливість, висока теплопровідність), а також здатністю до розширення перед замерзанням, що сприяє утворенню льоду на водній поверхні та створенню сприятливих умов для перезимовування водних організмів у зонах з холодним кліматом. Для гідробіонтів важливими екологічними чинниками є температура води, кількість розчиненого в ній кисню, а також розчинених і завислих мінеральних та органічних речовин. Для аеробіотів такими чинниками є вологість і температура повітря та ґрунту і вміст в останньому елементів мінеральною живлення.
Житія у водному середовищі - багатше і різноманітніше, ніж у наземному. У ньому представлені всі типи тваринного світу, на сушу поширилися лише деякі з них, а масово заселили її лише членистоногі та хребетні. Загалом же трофічний ланцюг у водних (океанічних) екосистемах починається з дрібного фітопланктону і закінчується величезними гетеротрофними організмами, тобто в них переважає тваринне життя. В наземних екосистемах домінує життя рослинне (Константинов, 1986; Одум, 1986; Номоконов, 1989).
У слід за Б.Г.Йоганзеном (1979) і Ф.Д.Мордухасм-Болтовськпм (1975), Л.1.Номоконов поділяє гідробіонтів (залежно від того, яке місце вони займають у водному середовищі) на такі екологічні групи:
Пелагос - населення товщі води (пелагіалі).
Нейстон - мешканці поверхневої плівки води, що бігають і плавають.
Планктон - завислі у воді “пасивні плавці, які рухаються разом з водою.
Нектон - активні плавці.
Бентос - населення дна водойми (бенталі).
Епібентос - прикріплені до дна мешканці водойм, або лежать на ньому.
Інбентос - внутрішньо ґрунтові організми - живуть у товщі донних відкладів.
Проміжна група гідробіонтів.
Планктобентос - планктон придонного шару води.
Нектобентос - нектон природонного шару води.
Особливі групи гідробіонтів.
Епібіоз (перифітон) - група організмів “обростання твердих субстратів (скель, кораблів тощо).
Фітофільні гідро біонти - мешканці прибережних заростей вищих водних рослин.
Проте, наскільки подібними за середовищем і його населенням не були б водойми Землі, вони належать до двох різко відмінних категорій - внутрішньоконтинентальних прісноводних та океанічних (Світовий океан з усіма, пов'язаними з ним морями). В екосистемологічному - структурному, системному й функціональному аспектах та, особливо, за показниками міжекосистемних зв'язків континентальні гідро екосистеми є всі підстави розглядати як структурні блоки (підсистеми) материкових топологічних (за Сочавою, 1978) таксонів (геохор). Типологічне їх поєднання за ознакою водного середовища з океанічними екосистемами нам видасться формальним.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Водні екосистеми“ на сторінці 1. Приємного читання.
