Біогеоценозні екосистеми

Екосистемологія

Цю категорію екосистем є підстави трактувати як функціональне поєднання консорцій та біогеоценотичним парцел, просторове розташування котрих визначає вертикальну диференціацію біогеоценотичної товщі та біогеогоризонти. Іншими словами, на підставі дотеперішньої екологічної (передовсім біогеоценологічної) літератури, в межах біогеоценозу вирізняються три основні структурні компоненти - консорції, біогеопарцели та біогеогоризонти. Аналіз перших двох зроблено вище, тут зосередимо увагу на характеристиці структурно-функціональних особливостей біогеогоризонтів.

Тому, що кожний біогеогоризонт виконує в екосистемі специфічну функцію, для його аналізу необхідно застосувати не лише морфологічні показники, але й функціональні. В наших дослідженнях букових лісів (Биогеоценотический покров.., 1983) з цією метою були використані: а) показники розподілу за вертикальним профілем фітоценозу різних фракцій фітомаси, що є причиною градієнтності екологічних чинників й специфіки речовинно-енергетичного метаболізму в різних шарах радіальної товщини біогеоценозу; б) співвідношення фотосинтетична активних, скелетних і мертвих фракцій фітомаси (частково посередньо відображає співвідношення процесів фотосинтезу й дихання); в) величина сумарного річного приросту фітомаси як показник темпів синтезу органічної речовини та специфіки її накопичення в кожному біогеогоризонтів; д) показник загальної контактної поверхні фітомаси (дає уяву про участь окремих біогеогоризонтів у процесах газообміну, трансформації радіаційних, теплових і повітряних потоків, затриманні атмосферних опадів, аерозолів, пилу); е) величина об'єму фітомаси та показник заповнення нею простору, зайнятого наземною частиною біогеоценозу (коефіцієнт питомої ємності фітомаси; табл. 3.2).

У роботах більшості російських біогеоценологів верхні біогеогоризонти наземних екосистем називають за ознакою інтенсивності фотосинтезу, наприклад, біогеогоризонт фотосинтезу з активним балансом і біогеогоризонт фотосинтезу з пасивним балансом (Дьілис, 1978). Кожний біогеогоризонт - це “специфічна робоча структура" (Дьілис, 1974), що вирізняється певним характером речовинно-енергетичних перетворень (Бяллович, 1960) та обмінними зв'язками як між компонентами всередині екосистеми, так і між нею й навколишнім природним середовищем. Фотосинтез, хоча й відіграє провідну роль в матеріально-енергетичному метаболізмі, але не цілковито відбиває весь біогеоценотичний

Таблиця 3.2.

Морфологічні показники структури біогеогоризонтів вологої ефтрофної зеленчуково-волосистоосокової чистої бучини Любинсцького лісництва Сколівського дсржлісгоспу (вік лісостану - 100 рм над рискою - ц•га 1 під рискою - %), за Я. П. Одинаком, Д.В. Борсуком (1983)

БіогеогоризонтНадземна
Показникчастина
ІМЕТПМЕТКСАСАфітомаси
Товщина, м6,64,05,020,035,6
283.6404.4569.23668.04925.6
Загальна фітомаси5,88,211,574,5100,0
в тому числі:72.2234.6473.23666.34446.3
стовбури1,65,310,682.5100,0
186.7154.679,8-4211
живі гілки44,336,719,6-100.0
Пагони поточногоМ02--12
року83,316,7--100,0
листя20,6621.1-27,9
73,922,23,9-100,0
плоди1.5---15
100,0---100,0
сухі гілкиК612212 І
5,932,455,56,2100,0
Довжина середнього127-
пагона поточного року,-10
см
Річний приріст, ц га(-1)41,722,814.944,3123,7
Коефіцієнт відчуження
фітомаси в тривалу0,470,730,931,000,77
акумуляцію
Поверхня фітомаси,85,833,59,78,2137,2
Тис .м(2) га(-1)
Об'єм фітомаси, м(3) га(-1)426295625824
Коефіцієнт питомої0,641,551,903,122.31
ємності фітомаси,10

Біогеогоризонти:

ІМЕТ - інтенсивної матеріально-енергетичної трансформації,

ПМЕТ - послабленої матеріально-енергетичної трансформації,

КСА - кроново-стовбурової акумуляції,

СА - стовбурової акумуляції

процес у кроновій частині біогеоценозу, все різноманіття трансформації речовини та енергії. Кроновому шару, завдяки великій контактній поверхні листя й дрібних пагонів, належить головна функція перерозподілу світла, тепла, атмосферних опадів і хімічних елементів, затримання пилу, водота газообміну із сусідніми екосистемами. Цей структурний блок певним чином функціонує й під час холодного періоду року, коли нема фотосинтезу. 1 ому оцінка роботи біогеогоризонтів лише за

показниками фотосинтезу - недостатня. Вона має глибше відображати їх функціональну суть в екосистемі.

Ми вважаємо, що в надземній частині лісових біогеоценозів доцільно розрізняти дві категорії біогеогоризонтів: а) біогеогоризонти матеріально-енергетичної трансформації, в котрих відбувається синтез органічної речовини та основний обсяг перетворення світлових, теплових і повітряних потоків, води, елементів живлення, газового складу атмосфери та інших субстанцій, і б) біогеогоризонти матеріально-енергетичної акумуляції, функціональна суть котрих полягає, головним чином, у накопиченні і збереженні органічної речовини, продукованої верхніми біогеогоризонтами. Безумовно, в нижніх, акумулятивних горизонтах також відбуваються процеси перетворення речовини та енергії, проте тут вони виражені набагато слабше, ніж у верхніх горизонтах (Одинак, Борсук, 1983).

Вертикальна структура біогеоценозу залежить від віку, складу, повноти, будови лісостану та умов його місцезростання. Із збільшенням віку лісостану істотно збільшується товщина біогеогоризонтів стовбурової акумуляції та інтенсивної матеріально-енергетичної трансформації. Товщина проміжних між ними горизонтів є постійнішою. З погіршенням лісорослинних умов сумарна потужність акумулятивних біогеогоризонтів зменшується, а горизонтів матеріально-енергетичної трансформації залишається майже незмінною (рис.3.3).

У дво- три- чи багатоярусних угрупованнях доречно виділяти комплексні горизонти чи біогеоценотичні блоки на зразок “біогеогоризонт стовбурової акумуляції першого ярусу у поєднанні з біогеогоризонтом матеріально-енергетичної трансформації другого ярусу (чи підліску)'', або “біогеогоризонт стовбурової акумуляції першого і другого деревних ярусів у поєднанні з біогеогоризонтом матеріально-енергетичної трансформації трав'яно чагарничкового ярусу. За умови детального опису верхніх деревних ярусів назви нижніх ярусів можна спростити, наприклад, “біогеогоризонт підліску чи “біогеогоризонт трав'яно-мохового ярусу.

Вертикальне розчленування на біогеогоризонти властиве чагарниковим і трав'яним екосистемам. Останні за певної структури можуть характеризуватися наявністю біогеогоризонту активної матеріально-енергетичної трансформації у приґрунтовому шарі травостою, тоді як верхній горизонт, складений генеративними пагонами, - зріджений, має значно менше фітомаси і відіграє незначну роль у трансформації речовини та енергії в екосистемі.

Подібно до надземної, ґрунтову частину біогеоценозу також можна розділити на ряд біогеогоризонтів. Критерієм для цього С.В.Зони (1964) називає напрям біогеоценотичний процесів, зокрема інтенсивність акумуляції продуктів життєдіяльності живих організмів, їх перетворення в

• вологої евтрофної чистої бучини зеленчуково-волосистоосокової (100 років),

• вологої мезотрофної чистої бучини ожиково-волосистоосокової (122 р.),

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Біогеоценозні екосистеми“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА КОНЦЕПЦІЇ

  • Екосистемний рівень організації живого

  • Екосистемологія - фундаментальна галузь знань

  • Екосистемологія: об'єкт, предмет, методи і закони

  • Структура екосистемології та її місце в системі наук

  • Розділ 2. ОСНОВНІ СТУПЕНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОСИСТЕМ

  • Консорційні екосистеми

  • Парцелярні екосистеми

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Ландшафтні екосистеми

  • Провінційні екосистеми

  • Біомні екосистеми

  • Субстратні екосистеми

  • Глобальна екосистема - біосфера

  • Розділ 3. СТРУКТУРНІ Й ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОСИСТЕМ

  • Біогеоценозні екосистеми
  • Енергетика

  • Продуктивність

  • Біотичний кругообіг

  • Саморегуляція, стійкість і стабільність

  • Міжекосистемні зв'язки

  • Розділ 4. ПРИРОДНА ДИНАМІКА ТА ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОСИСТЕМ

  • Природна динаміка

  • Еволюція екосистем

  • Розділ 5. АНТРОПОГЕННИЙ ФАКТОР ТА АНТРОПОГЕННА ДИНАМІКА

  • Антропогенна трансформація екосистем

  • Сільськогосподарське освоєння та агроекосистеми

  • Урбанізація та урбоекосистеми

  • Водні екосистеми

  • Людина й біосфера

  • Розділ 6. ПРОБЛЕМИ КЕРУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

  • Екологічний потенціал

  • Засади керування

  • Питання сталого розвитку

  • ПІСЛЯМОВА