Приступаючи до аналізу цього питання, слід перш за все чітко визначити обсяг понять і термінів, уживаних для опису цього непростого екологічного явища. Частково ми торкалися його в попередніх розділах книги. Передовсім треба чітко розмежовувати поняття продуктивність і продукція. Під продуктивністю розуміємо швидкість накопичування органічної речовини екосистемою чи будь-яким її структурним компонентом в одиницях маси або енергії на одиниці площі за одиницю часу. Терміном продукція означаємо кількість органічної речовини, накопиченої екосистемою або її структурним блоком в одиницях маси або енергії на одиницю площі. Розрізняють кілька видів продуктивності:
• валова первинна продуктивність, або валова продуктивність автотрофного блоку (продуцентів) екосистеми - швидкість накопичення органічної речовини автотрофами в процесі фотосинтезу за одиницю часу на одиниці площі, включаючи й ту органічну речовину, яка на період визначення була витрачена на дихання;
• чиста первинна продуктивність - швидкість накопичення органічної речовини в рослинних тканинах, яка використовується на забезпечення росту і розвитку, тобто без тієї кількості речовини, що була витрачена на дихання;
• вторинна продуктивність - швидкість накопичення органічної речовини консументами на одиницю площі за одиницю часу.
З огляду на те, що гетеротрофи використовують готові (створені автотрофами) кормові речовини, частину з яких витрачають на дихання, а решту на приріст власних тканин, Ю.Одум (1986) не вважає за доцільне розрізняти валову і чисту продуктивність консументів. Ми вслід за іншими авторами (Дедю, 1989) схиляємося до думки, що, з практичної точки зору, особливо з метою оцінки енергетичної ефективності роботи як гетеротрофного блоку загалом, так й окремих трофічних рівнів, а також опрацювання способів керування продукційним процесом (наприклад, селекції найпродуктивніших форм), такий поділ є доречним.
Так само доцільно розрізняти такі поняття, як загальна продукція продуцентів, фітофагів, хижаків чи біофагів, консументів, надземної частини екосистеми чи цілої екосистеми. У виробничій сфері використовується поняття запас продукції, який характеризує наявність в екосистемі певного виду біотичної продукції (сировини), придатної для використання в народному господарстві. Окрім згаданих, для характеристики біопродукційних ознак в екосистемології вживаються й інші терміни:
• біомаса - кількість живої органічної речовини в екосистемі, накопиченої всією сукупністю рослинних, тваринних, грибних і бактеріальних організмів, виражена в одиницях маси або енергії на одиницю площі;
• фітомасі - загальна маса всіх рослинних організмів екосистеми чи її структурних компонентів (фітоценозу, біогеогоризонту, біогеопарцели та ін.), виражена в одиницях маси або енергії на одиниці площі;
• зоомаса - загальна маса всіх тварин екосистеми або її морфологічних (структурних) компонентів (біогеогоризонту, біогеоценотичної парцели, популяції, трофічного блоку консументів), виражена в одиницях маси або енергії на одиниці площі;
• міцеліальна, грибкова маса, бактеріальна маса, маса окремих трофічних груп ґрунтової мікроі мезофауни визначається так само, як маса названих у п. 1-3 організмів;
• мортмаса - загальна кількість мертвої органічної речовини, накопиченої в екосистемі, виражена в одиницях маси або енергії на одиниці площі; в її межах розрізняють опад (масу відмерлих органів живих організмів, що опали на поверхню ґрунту), відпад (масу цілих мертвих організмів на поверхні ґрунту чи в його товщі), підстилку - масу опаду й відпаду на поверхні ґрунту; старику - масу відмерлих органів рослин, які ще прикріплені до живого організму (відмерлі листя, гілки тощо); перегній або гумус (накопичені у верхніх горизонтах ґрунту стійкі органічні речовини, що утворилися в результаті розкладу і біохімічних перетворень відмерлих органічних решток (розкладу і синтезу нових органічних сполук).
Загальна органічна маса - сумарна маса живої (біомаса) і мертвої (мортмаса) органічної речовини в екосистемі, виражена в одиницях маси чи енергії на одиницю площі.
Чітке оперування цими термінами сприяє не лише кращому порозумінню в середовищі екологів і природознавців, але є необхідною умовою формалізації наукових даних для моделювання й комп'ютеризації екологічних процесів. Вони є придатними для характеристики всіх екосистем - віжнайменшої - консорційної до біосфери і всіх внутрішня екосистемних морфологічних структур.
Співвідношення між масами чи енергіями окремих трофічних структур чи трофічних рівнів в екосистемі відображають за допомогою екологічних пірамід. їх суть розкривають за допомогою числових або графічних зображень, що відбивають чисельність організмів (піраміда чисельності), величину мас органічної речовини на різних трофічних рівнях (піраміда біомаси) або кількість енергії, накопиченої в біомасі або чистій продукції (піраміда енергії) будь-якої екосистеми. В основу пірамід завжди кладуть показники першого трофічного рівня - продуцентів, над котрими розташовують дані наступних трофічних рівнів (рис.3.11). Як свідчать дані багатьох дослідників (Дювиньо, Танг, 1968; Дажо, 1975; Одум,1986; Smith, 1990), найпродуктивнішими на планеті є естуарії (гирла рік в яких унаслідок морських приливів і відливів відбувається змішування прісних і солених вод, додаткове збагачення продуктами харчування і винесення відходів), коралові рифи, екосистеми алювіальних долин і високопродуктивні сільськогосподарські культури (цукрова тростина). Середньо продуктивні - ліси та вологі луки, неглибокі озера, агроекосистеми інтенсивного землеробства, морські шельфи. До низькопродуктивних належать пустелі й відкриті простори морів та океанів (рис.3.12).
Рис. 3.12. Світовий розподіл первинної продуктивності (грамів сухої речовини за добу на 1 м2) в основних екосистемах (за Одумом, 1968).
Загалом наземні екосистеми Землі протягом року продукують близько 115 млрд.т первинної чистої продукції, третина якої припадає на вологі тропічні ліси (табл.3.3).
Річна чиста первинна продукція скелястих, піщаних й льодовикових пустель, площа яких займає 16% суші, становить лише 0,07 млрд.т, їх продуктивність є найнижчою (коло 3 г м'2 за рік). Середня річна чиста первинна продуктивність світового океану майже в 1,2 раза менша від продуктивності суші, а за рік в ньому виробляється лише 55 млрд.т рослинної маси тобто в два рази менше ніж на суші. У різних типах лісів величина первинної продукції коливається в межах 200-450, а на луках становить 16 т га1. На гектарі суші в середньому знаходяться 123 т фітомаси, тоді як на гектарі світового океану - лише 0,1 т, або в 1000 разів менше. Загальні запаси рослинної продукції біосфери становлять 1841.
Таблиця 3.3.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Продуктивність“ на сторінці 1. Приємного читання.
