Біотичний кругообіг

Екосистемологія
Вік лісостану, рокиNСаКБіМ§РБМп, А1, Ре.Nа разомСума елементів
Запас у фітомасі
33683,6411,8289,5121,554,8105,278,573,01817,9
48850,1524,0376,8152,367,1140,1104,595,82310,7
751527,1907,6702,3262,8118,0261,2196,2181,34156,5
1001860,01 141,2872,9323,5144,4320,1224,2224,25110,5
Споживання на формування річного приросту
33170,365,057,730,215,516,812,210,9378,6
48141,555,549,827,711,514,010,310,4320,7
75152,057,151,329,111,714,9П,111,0338,2
100144,652,650,430,410,914,510,59,9323,8
Повернення на поверхню ґрунту з опадом
33123,437,838,923,48,88,76,66,9254,5
48112,538,737,823,28,59,06,86,6243,1
75123,340,440,124,89,09,67,67,7262,5
100120,238,540,526,68,610,37,66,9259,2
Закріплення в чистому прирості
3346,927,118,86,94,78,15,66,2124,2
4829,116,812,04,53,05,04,32,977,6
7528,716,711,24,32,74,93,53,875,8
10024,414,19,83,82,44,22,93,064,6

приблизно однаковим і дорівнювало в середньому близько 250 кг га(-1). Закріплення ж їх у чистому прирості фітомаси - найбільше в молодому віці 124 кг га(-1) і зменшується майже вдвічі до віку стиглості.

Порівняно зі смерековими угрупованнями (дослідженнями були охоплені 21-річні молодняки бука і смереки) у фітомасі букового фітоценозу накопичується майже два рази більше зольних елементів та азоту (1712 протії 972 кг та(-1) переважно за рахунок кальцію. У фітомасі бучняка його понад три рази більше, ніж у смеречнику, тоді як вміст азоту, калію і фосфору - майже однаковий (687 проти 516 кг га(-1). У смеречнику вся надземна фітомаси має приблизно стільки кальцію, скільки кора бучняка (121 кг га(-1). Потужніша коренева система бучняка акумулює 625 кг га(-1 )хімічних елементів, а в коренях смереки його лише 278 кг га(-1).

Споживання зольних елементів та азоту на формування річного приросту надземної фітомасі! в буковому лісостані становить 350 кг га(-1), в смеречнику воно в 2,9 раза менше. З опадом у бучняку на поверхню ґрунту повертається в 3,3 раза більше цих елементів, ніж у смеречнику, фіксація їх у чистому прирості букового фітоценозу також в 2,5 раза більша. Такі самі закономірності характерні й для старшого віку угруповань. Таким чином, маємо підставу стверджувати, що масове культивування на букових лісосіках штучних сперечників в Українських Карпатах (Голубець, 1978) призвело до різкої редукції кругообігу всіх хімічних елементів, особливо кальцію, що відбилося на загальному біогеохімічному обміні в біогеоценотичному покриві, на хімізмі ґрунтів, поверхневих і ґрунтових вод, на ході ґрунтотворного процесу і спричинилося до зниження потенційної продуктивності лісових земель.

Відзначені біогеохімічні особливості карпатських букових і смерекових екосистем не відрізняються від особливостей цих екосистем у лісах Західної Європи (Шевчук, 1983). Вони є важливим підґрунтям для опрацювання лісогосподарських заходів щодо інтенсифікації біотичного кругообігу і підвищення продуктивності лісових угруповань, керування біогеохімічними циклами в екосистемі і біогеохімічними процесами в біогеоценотичному покриві значних територій, зокрема річкових басейнів, гірських схилів, рівнинних перезволожених чи посушливих територій.

Якщо в агроекосистемах основним способом регулювання величини біотичного кругообігу є внесення органічних і мінеральних добрив, запровадження системи сівозмін, посів багаторічних трав і сидератів, утримування чорного пару тощо, то в лісових екосистемах набір таких заходів обмеженіший. Сучасна система ведення лісового господарства в гірських експлуатаційних лісах супроводжується біогеохімічним зубожінням екосистем (Голубець, 1988). Воно зумовлене не лише вивезенням з лісоексплуатаційних ділянок стовбурової деревини (в карпатських бучинах це становить 1,5-2,5 т хімічних елементів з 1 га, або 40-50% від їх запасів у загальній фітомасі ценозу), але й заготівлею лісової підстилки, гілляк для виробництва деревно-стружкових плит, а також ерозією ґрунту на суцільних лісосіках тощо.

Значно зменшити втрати від такої лісоексплуатації можна запровадженням ґрунтозахисних і ресурсозберігальних технологій: підвісне канатне транспортування деревини з лісосік, викладання валами впоперек схилів залишків від рубання лісу, дрібнолісосічні і поступові рубання, збереження на зрубах підросту. Важливе біогеохімічне значення має введення до складу смерекових культур листяних порід, зокрема бука та явора і залишення в їх складі невеликої домішки берези. Це сприятиме нейтралізації кислої реакції хвойної підстилки, пришвидшенню її мінералізації і підвищенню активності бактеріального комплексу. Добрі наслідки дає розрихлювання лісової підстилки, розріджування зімкненого намету молодняків і середньовікових лісостанів з метою поліпшення гідротермічного і світлового режимів на поверхні ґрунту. Це активізує роботу редуцентів, сприяє появі трав'яного вкриття, пришвидшенню розкладу опаду, інтенсифікації кругообігу біогенних елементів і, як наслідок, підвищенню продуктивності лісостанів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Біотичний кругообіг“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА КОНЦЕПЦІЇ

  • Екосистемний рівень організації живого

  • Екосистемологія - фундаментальна галузь знань

  • Екосистемологія: об'єкт, предмет, методи і закони

  • Структура екосистемології та її місце в системі наук

  • Розділ 2. ОСНОВНІ СТУПЕНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОСИСТЕМ

  • Консорційні екосистеми

  • Парцелярні екосистеми

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Ландшафтні екосистеми

  • Провінційні екосистеми

  • Біомні екосистеми

  • Субстратні екосистеми

  • Глобальна екосистема - біосфера

  • Розділ 3. СТРУКТУРНІ Й ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОСИСТЕМ

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Енергетика

  • Продуктивність

  • Біотичний кругообіг
  • Саморегуляція, стійкість і стабільність

  • Міжекосистемні зв'язки

  • Розділ 4. ПРИРОДНА ДИНАМІКА ТА ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОСИСТЕМ

  • Природна динаміка

  • Еволюція екосистем

  • Розділ 5. АНТРОПОГЕННИЙ ФАКТОР ТА АНТРОПОГЕННА ДИНАМІКА

  • Антропогенна трансформація екосистем

  • Сільськогосподарське освоєння та агроекосистеми

  • Урбанізація та урбоекосистеми

  • Водні екосистеми

  • Людина й біосфера

  • Розділ 6. ПРОБЛЕМИ КЕРУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

  • Екологічний потенціал

  • Засади керування

  • Питання сталого розвитку

  • ПІСЛЯМОВА