| Вік лісостану, роки | N | Са | К | Бі | М§ | Р | Б | Мп, А1, Ре.Nа разом | Сума елементів |
| Запас у фітомасі | |||||||||
| 33 | 683,6 | 411,8 | 289,5 | 121,5 | 54,8 | 105,2 | 78,5 | 73,0 | 1817,9 |
| 48 | 850,1 | 524,0 | 376,8 | 152,3 | 67,1 | 140,1 | 104,5 | 95,8 | 2310,7 |
| 75 | 1527,1 | 907,6 | 702,3 | 262,8 | 118,0 | 261,2 | 196,2 | 181,3 | 4156,5 |
| 100 | 1860,0 | 1 141,2 | 872,9 | 323,5 | 144,4 | 320,1 | 224,2 | 224,2 | 5110,5 |
| Споживання на формування річного приросту | |||||||||
| 33 | 170,3 | 65,0 | 57,7 | 30,2 | 15,5 | 16,8 | 12,2 | 10,9 | 378,6 |
| 48 | 141,5 | 55,5 | 49,8 | 27,7 | 11,5 | 14,0 | 10,3 | 10,4 | 320,7 |
| 75 | 152,0 | 57,1 | 51,3 | 29,1 | 11,7 | 14,9 | П,1 | 11,0 | 338,2 |
| 100 | 144,6 | 52,6 | 50,4 | 30,4 | 10,9 | 14,5 | 10,5 | 9,9 | 323,8 |
| Повернення на поверхню ґрунту з опадом | |||||||||
| 33 | 123,4 | 37,8 | 38,9 | 23,4 | 8,8 | 8,7 | 6,6 | 6,9 | 254,5 |
| 48 | 112,5 | 38,7 | 37,8 | 23,2 | 8,5 | 9,0 | 6,8 | 6,6 | 243,1 |
| 75 | 123,3 | 40,4 | 40,1 | 24,8 | 9,0 | 9,6 | 7,6 | 7,7 | 262,5 |
| 100 | 120,2 | 38,5 | 40,5 | 26,6 | 8,6 | 10,3 | 7,6 | 6,9 | 259,2 |
| Закріплення в чистому прирості | |||||||||
| 33 | 46,9 | 27,1 | 18,8 | 6,9 | 4,7 | 8,1 | 5,6 | 6,2 | 124,2 |
| 48 | 29,1 | 16,8 | 12,0 | 4,5 | 3,0 | 5,0 | 4,3 | 2,9 | 77,6 |
| 75 | 28,7 | 16,7 | 11,2 | 4,3 | 2,7 | 4,9 | 3,5 | 3,8 | 75,8 |
| 100 | 24,4 | 14,1 | 9,8 | 3,8 | 2,4 | 4,2 | 2,9 | 3,0 | 64,6 |
приблизно однаковим і дорівнювало в середньому близько 250 кг га(-1). Закріплення ж їх у чистому прирості фітомаси - найбільше в молодому віці 124 кг га(-1) і зменшується майже вдвічі до віку стиглості.
Порівняно зі смерековими угрупованнями (дослідженнями були охоплені 21-річні молодняки бука і смереки) у фітомасі букового фітоценозу накопичується майже два рази більше зольних елементів та азоту (1712 протії 972 кг та(-1) переважно за рахунок кальцію. У фітомасі бучняка його понад три рази більше, ніж у смеречнику, тоді як вміст азоту, калію і фосфору - майже однаковий (687 проти 516 кг га(-1). У смеречнику вся надземна фітомаси має приблизно стільки кальцію, скільки кора бучняка (121 кг га(-1). Потужніша коренева система бучняка акумулює 625 кг га(-1 )хімічних елементів, а в коренях смереки його лише 278 кг га(-1).
Споживання зольних елементів та азоту на формування річного приросту надземної фітомасі! в буковому лісостані становить 350 кг га(-1), в смеречнику воно в 2,9 раза менше. З опадом у бучняку на поверхню ґрунту повертається в 3,3 раза більше цих елементів, ніж у смеречнику, фіксація їх у чистому прирості букового фітоценозу також в 2,5 раза більша. Такі самі закономірності характерні й для старшого віку угруповань. Таким чином, маємо підставу стверджувати, що масове культивування на букових лісосіках штучних сперечників в Українських Карпатах (Голубець, 1978) призвело до різкої редукції кругообігу всіх хімічних елементів, особливо кальцію, що відбилося на загальному біогеохімічному обміні в біогеоценотичному покриві, на хімізмі ґрунтів, поверхневих і ґрунтових вод, на ході ґрунтотворного процесу і спричинилося до зниження потенційної продуктивності лісових земель.
Відзначені біогеохімічні особливості карпатських букових і смерекових екосистем не відрізняються від особливостей цих екосистем у лісах Західної Європи (Шевчук, 1983). Вони є важливим підґрунтям для опрацювання лісогосподарських заходів щодо інтенсифікації біотичного кругообігу і підвищення продуктивності лісових угруповань, керування біогеохімічними циклами в екосистемі і біогеохімічними процесами в біогеоценотичному покриві значних територій, зокрема річкових басейнів, гірських схилів, рівнинних перезволожених чи посушливих територій.
Якщо в агроекосистемах основним способом регулювання величини біотичного кругообігу є внесення органічних і мінеральних добрив, запровадження системи сівозмін, посів багаторічних трав і сидератів, утримування чорного пару тощо, то в лісових екосистемах набір таких заходів обмеженіший. Сучасна система ведення лісового господарства в гірських експлуатаційних лісах супроводжується біогеохімічним зубожінням екосистем (Голубець, 1988). Воно зумовлене не лише вивезенням з лісоексплуатаційних ділянок стовбурової деревини (в карпатських бучинах це становить 1,5-2,5 т хімічних елементів з 1 га, або 40-50% від їх запасів у загальній фітомасі ценозу), але й заготівлею лісової підстилки, гілляк для виробництва деревно-стружкових плит, а також ерозією ґрунту на суцільних лісосіках тощо.
Значно зменшити втрати від такої лісоексплуатації можна запровадженням ґрунтозахисних і ресурсозберігальних технологій: підвісне канатне транспортування деревини з лісосік, викладання валами впоперек схилів залишків від рубання лісу, дрібнолісосічні і поступові рубання, збереження на зрубах підросту. Важливе біогеохімічне значення має введення до складу смерекових культур листяних порід, зокрема бука та явора і залишення в їх складі невеликої домішки берези. Це сприятиме нейтралізації кислої реакції хвойної підстилки, пришвидшенню її мінералізації і підвищенню активності бактеріального комплексу. Добрі наслідки дає розрихлювання лісової підстилки, розріджування зімкненого намету молодняків і середньовікових лісостанів з метою поліпшення гідротермічного і світлового режимів на поверхні ґрунту. Це активізує роботу редуцентів, сприяє появі трав'яного вкриття, пришвидшенню розкладу опаду, інтенсифікації кругообігу біогенних елементів і, як наслідок, підвищенню продуктивності лісостанів.
Саморегуляція, стійкість і стабільність
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Біотичний кругообіг“ на сторінці 4. Приємного читання.
