Говорячи про небезпеки великих промислових аварій, слід пам'ятати, що наслідки впливу токсичних речовин суттево відрізняються від наслідків вибухів і пожеж, і можуть бути досить віддаленими в часі. Аналіз статистики уражень людей у великих аваріях з пожежами, вибухами і токсичними викидами свідчить про те, що від токсичних уражень загинуло 8%, а постраждало 32% від кількості всіх уражених в цих аваріях.
Аналіз структури підприємств, які виробляють або використовують у виробництві НХР, показує, що в їх технологічних лініях обертається незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша за обсягами кількість НХР міститься на складах підприємств. Це призводить до того, що при аваріях в цехах і дільницях підприємств у більшості випадків має місце локальне забруднення повітря на території підприємств. При цьому ураження може отримати в основному виробничий персонал.
Місткість складу зберігання НХР на будь-якому підприємстві визначається залежно від запасу, який необхідний для забезпечення безперебійної роботи підприємства, а також від доцільно допустимого накопичення продукції, яка призначена до відправки споживачам.
На виробничих площах або на транспортних засобах НХР, як правило, утримуються в стандартних ємностях. Це можуть бути алюмінієві, стальні оболонки і залізобетонні споруди, в яких підтримуються умови відповідно до встановлених режимів зберігання. Найбільш широке розповсюдження одержали ємності та резервуари циліндричної форми та кульові.
Надземні резервуари розташовують групами. У кожній групі передбачається резервна ємність для перекачки НХР у випадку її витікання із будь-якого резервуару. Для кожної групи надземних резервуарів по периметру влаштовується замкнене облаштування або огороджуючі стіни з вогнетривких і корозійностійких матеріалів висотою не менше ніж 1 м. Внутрішній об'єм огородженої території розраховується на весь об'єм НХР групи резервуарів. Відстань від резервуарів до підошви облаштування або огороджуючої стіни вибирається рівною половині діаметра ближнього резервуара, але не менше ніж 1 м.
Процес випаровування НХР можна умовно розділити на три періоди:
• 1) перший – бурхливе миттєве випаровування за рахунок різниці пружності насичених парів НХР в ємності та парціального тиску в повітрі. За цей період випаровується значна кількість НХР з утворенням хмари, що має смертельну концентрацію;
• 2) другий – нестійке випаровування НХР за рахунок тепла піддону (обладнання), зміна тепловмісту рідини і прийому тепла від навколишнього повітря;
• 3) третій – стаціонарне випаровування НХР за рахунок тепла навколишнього повітря. Тривалість даного періоду залежить від швидкості повітря, температури навколишнього повітря і рідкої пари, типу НХР, її кількості.
У випадку руйнування оболонки ізотермічного сховища і подальшого розливання великої кількості НХР у піддон (обвалування), випаровування за рахунок різниці пружності насичених парів у ємності та парціального тиску в повітрі у зв'язку з малим надмірним тиском практично не спостерігається. Для даного типу ємностей характерні періоди нестаціонарного і стаціонарного випаровування НХР. Формування первинної хмари здійснюється за рахунок тепла піддона (обвалування), зміни тепловмісту рідини і притоку тепла від навколишнього повітря. При цьому до первинної хмари переходить 3...5% речовини.
При руйнуванні оболонок з висококиплячими рідинами, утворення первинної хмари не відбувається. Враховуючи малі швидкості випаровування таких НХР, вони будуть небезпечні тільки для людей, які знаходяться в районі аварії.
Зазвичай на промислових об'єктах також зосереджена значна кількість різних займистих і горючих речовин. Ці обставини необхідно враховувати при виникненні пожеж на підприємствах. Більше того, сама пожежа може сприяти виділенню різних отруйних речовин.
Аналіз аварій, які виникли, та розрахунки показують, що хімічно небезпечні об'єкти можуть бути джерелом: залпових викидів НХР у повітря; скидання НХР до водойм; "хімічної пожежі" з надходженням токсичних речовин у навколишнє середовище; руйнівних вибухів; зараження об'єктів і місцевості в осередку аварії і на шляху розповсюдження хмари, великих зон задимлення і сполучення з токсичними продуктами.
Для будь-якої аварійної ситуації характерні стадії виникнення, розвитку і спаду небезпеки. На ХНО в розпал аварії можуть діяти, як правило, кілька уражаючих факторів – пожежа, вибухи, хімічне забруднення місцевості та повітря тощо, а за межами об'єкту – забруднення навколишнього середовища. Головним уражаючим фактором під час аварій на хімічно небезпечному об'єкті є хімічне забруднення приземного шару атмосфери, яке призводить до ураження людей у зоні дії НХР. Хімічне забруднення визначається параметрами хмари забруднення повітря і розмірами зон хімічного забруднення. Масштаби хімічного забруднення характеризують розмірами (глибиною) зон зараження зі смертельними, такими, що виводять з ладу, або пороговими токсодозами.
При аваріях на складах підприємств, коли руйнуються великотоннажні ємності, СДЯР поширюється за межі підприємства, приводячи до масового ураження не тільки персонал підприємства, але й населення. Ризик такої аварії і можливі масштаби забруднення навколишнього середовища залежать від умов зберігання СДЯР.
Нині на складах підприємств використовуються, головним чином, три способи зберігання СДЯР:
• в резервуарах під високим тиском (до 2,0 МПа);
• в ізотермічних штучно охолоджуваних сховищах (при тиску, близькому до атмосферного, і пониженій температурі, до -50 °С);
• у закритих ємностях при температурі навколишнього середовища (характерно для висококиплячих рідин).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях» автора Дикань С.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характер можливих хімічних аварій“ на сторінці 1. Приємного читання.
