Пожежна безпека – це такий стан об'єкту, при якому виключається можливість виникнення пожежі, а у випадку її виникнення забезпечується захист людей від небезпечних та шкідливих факторів пожежі та максимально зберігаються матеріальні цінності.
Пожежею називають неконтрольований процес горіння, який супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює загрозу для життя і здоров'я людей.
Горіння – це екзотермічна (англ. exothermal – той, що віддає тепло) реакція окислення горючої речовини, що супроводжується виділенням диму, теплової та променевої енергії. Для виникнення горіння необхідна наявність трьох складових:
• горючої речовини у відповідному стані (початковою температурою, вологістю);
• окислювача (в достатній кількості);
• джерела запалювання (іскра, полум'я, нагріті предмети). Процес горіння має три основні стадії – окислювання, самозаймання та горіння. Розвиток процесу горіння показаний на рис. 5.1. При накопиченні у речовині теплоти швидкість реакції зростає, виникає самозаймання і з'являється полум'я. Від початкової температури Тп до температури окислення Т0 теплота витрачається на плавлення, випаровування або розкладення горючої речовини. На проміжку від Т0 до Тсз температура підвищується швидше за рахунок теплоти реакції окислення до тих пір, поки тепловиділення не стануть рівними тепловіддачі у навколишнє середовище. Цей момент на графіку позначений температурою самозаймання Тст Далі реакція розвивається самостійно без надходження теплоти ззовні і характеризується температурою полум'я Тпол, яка переходить у температуру горіння Тг. В подальшому процес характеризується відносно постійною температурою горіння.
Рис. 5.1. Розвиток процесу горіння
ТП – початкова температура (починається розкладання речовини, зміна агрегатного стану); Тo – температура окислення; ТСЗ – температура самозаймання (порушується баланс теплоти); ТП0Л – температура полум'я; Тр – температура горіння.
Розрізняють два випадки виникнення горіння:
• запалення горючої суміші при її локальному розігріванні до температури займання з послідуючим стійким горінням із полум'ям;
• одночасне нагрівання до високої температури всього об'єму горючої суміші, яка знаходиться всередині деякого об'єму.
Розрізняють також гомогенне й гетерогенне горіння. Гомогенне горіння відбувається у випадку, коли речовини, що вступають у реакцію окислення, мають одинакові агрегатні стани. Якщо при цьому горюча рідина та окисник не перемішані, то швидкість горіння залежить від дифузії (лат. diffusio – поширення, проникнення) окисника (кисню) в зону реакції. Таке горіння називають дифузійним (приміром, горіння газу у кухонній плиті).
Гетерогенне горіння відбувається у випадку, якщо речовини знаходяться в різних агрегатних станах і наявна межа розділу фаз у горючій системі (приміром, горіння сірника або дров).
Якщо реакція горіння відбувається майже одночасно по всьому об'єму речовини, горіння поширюється з надзвичайною великою швидкістю, котра сягає кількох тисяч метрів за секунду. Таке горіння називають детонаційним. Детонаційне горіння, як відомо, супроводжується вибухом – надзвичайно швидким хімічним перетворенням, з виділенням значної енергії й утворенням стиснених газів, здатних виконувати механічну роботу.
Залежно від розміру матеріальних втрат пожежі бувають:
• особливо великі – збитки становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати;
• великі – збитки становлять від 1000 до 10000 розмірів мінімальної заробітної плати;
• інші – збитки становлять до 1000 розмірів мінімальної заробітної плати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях» автора Дикань С.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальні відомості про горіння та пожежі“ на сторінці 1. Приємного читання.
