Критерієм для визначення хімічної небезпеки хімічно- небезпечного об'єкта (ХНО) є кількість населення, що потрапляє до прогнозованої зони хімічного забруднення під час аварії на об'єкті. Ця зона являє собою площу еліпса, довга діагональ якого дорівнює найбільшій глибині розповсюдження хмари забрудненого повітря з пороговою концентрацією.
Залежно від того, скільки людей потрапляє до прогнозованої зони хімічного забруднення, виділяють чотири ступені хімічної небезпеки:
I - понад 3 тис. чоловік;
II - від 0,3 до 3 тис. чоловік;
III - від 0,1 до 0,3 тис. чоловік;
IV - менше 0,1 тис. чоловік.
Для адміністративно-територіальних одиниць ступінь небезпеки від ХНО оцінюється частиною території, що потрапляє у зону можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ) при аваріях на хімічно-небезпечному об'єкті.
Перший ступінь хімічної небезпеки адміністративно- територіальних одиниць фіксується тоді, коли до зони можливого хімічного забруднення входить більше 50% території, другий – від 30% до 50%, третій – від 10% до 30% і четвертий – менше 10%.
NON MULT A, SED MULTUM
Адміністративно-територіальною одиницею називають компактну частину єдиної території України, що е просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Прикладами адміністративно-територіальних одиниць в Україні є: область, район, місто, район у місті, селище, село.
Під час аварії на ХНО виникають зони хімічного забруднення (3X3). Ця територія забруднення НХР у небезпечних для життя людей межах включає місце безпосереднього впливу НХР унаслідок аварії (зона розливу) і територію, на яку поширилися пари НХР в уражаючих концентраціях (зона переносу). Розміри 3X3 визначаються кількістю викиду НХР унаслідок аварії, їхніми фізико-хімічними властивостями, метеорологічними чинниками тощо.
На території 3X3 можуть виникати один чи кілька осередків хімічного ураження. Осередок хімічного ураження – це територія, у межах якої внаслідок впливу НХР виникли масові ураження людей і сільськогосподарських тварин.
Залежно від виду НХР, викинутих унаслідок аварії, розрізняють чотири види осередків хімічного ураження:
• 1) осередок ураження нестійкими швидкодіючими НХР (кислота синильна, аміак, бензол, воднофторид, дихлоретан тощо);
• 2) осередок ураження нестійкими повільнодіючими НХР (оросген, метилбромід, гранозан тощо);
• 3) осередок ураження стійкими швидкодіючими НХР (деякі ФОС, аміак, анілін, фурфурол тощо);
• 4) осередок ураження стійкими повільнодіючими НХР (кислота сульфатна тощо).
Осередки хімічного ураження, утворені швидкодіючими НХР, характеризуються:
• одномиттєвим (хвилини, десятки хвилин) ураженням великої кількості людей;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях» автора Дикань С.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зони хімічного забруднення та осередки хімічного ураження“ на сторінці 1. Приємного читання.
