Розділ «ЧАСТИНА V. МІЖНАРОДНА БАНКІВСЬКА СИСТЕМА»

Щоб органічно об'єднати центральні банки в Євросистему, національне законодавство було перенесено у площину відповідності до законів Співтовариства: національні закони і статути повинні гарантувати, зокрема, щоб Національні банки і ухвалені рішення були незалежними від уряду відповідної країни-члену. Незалежність - це одна з необхідних і обоє 'язкових вимог можливості входження керівництва національних банків до складу Ради керуючих ЄЦБ.

Функціональна інтеграція національних банків в Євросистему не загрожує їхній існуючій встановленій фінансовій і адміністративній автономії. Згідно зі Статутом ЄСЦБ центральні банки можуть виконувати функції неєвросистеми, що покладається на їх власну відповідальність, за умови, що ці функції не протирічать цілям і завданням Євросистеми. Функції неєвросистеми приймаються у кожній окремій країні і, в основному, пов'язані з різним типом фінансових і адміністративних послуг, що надаються урядам відповідних країн. Більшість національних банків також виконують наглядові функції за фінансово-кредитними установами у їх відповідних країнах.

Національні банки ЄС, які не входять до складу країн-членів ЄВС, також члени ЄСЦБ, але мають спеціальний статус. Вони відповідальні за підтримку національної валютної політики і таким чином виключені з ухвалення участі в основних діях Євроси-стеми, особливо щодо проведення єдиної валютної політики. Керівники цих національних банків - не є членами Ради керуючих ЄЦБ і не беруть участі у процесі ухвалення рішення щодо функціонування Євросистеми. Аналогічно ці центральні банки не залучені до здійснення єдиної валютної політики і пов'язаних з цим функцій.

Крім того, членство у ЄСЦБ передбачає тісну співпрацю з Євросистемою з декількох позицій: наприклад, вони підтримують систему надання статичної інформації. Крім того, європейський механізм обмінного курсу II (ERMII) забезпечує єдину структуру співпраці для реалізації грошово-кредитної політики з Євросистемою. Створений орган, який забезпечує таку співпрацю, - Генеральна рада ЄЦБ.

17.3. Основні принципи стратегії валютної політики Європейського центрального банку

Первинна мета Євросистеми - підтримка цінової стабільності - основна умова розділу валютної політики Угоди. Це відображає сучасний економічний погляд на роль, можливості і межі валютної політики і саме це лежить в основі встановленої та організаційної мети центральної банківської справи в ЄВС.

Мета підтримки цінової стабільності була визначена відповідно до Угоди ЄС у зв'язку з певними причинами. По-перше, десятиліття практичного досвіду і велика кількість економічних досліджень свідчить, що стабільна валютна політика, яка підтримується протягом тривалого часу, приводить до поліпшення економічних перспектив і підйому життєвого рівня населення. По-друге, теоретичні основи валютної політики демонструють, що валютна політика може тільки впливати на ціновий рівень в економіці. Таким чином, цінова стабільність - це основна мета валютної політики у середньостроковому періоді.

Мета цінової стабільності передбачає загальний рівень цін в економіці і відхід від тривалої інфляції та дефляції. Є декілька напрямів, за якими цінова стабільність робить свій внесок у досягнення високих рівнів економічної діяльності та зайнятості:

1. Цінова стабільність полегшує процес порівняння у відносних цінах, які не підлягають коливанням на певному ціновому рівні. Це дозволяє суб'єктам господарювання і споживачам реалізувати кращі, обґрунтовані рішення щодо споживання та інвестування. Це, у свою чергу, дає змогу на ринку розмішувати засоби ефективніше, і, як наслідок, вони використовуються найбільш продуктивно. Отже, цінова стабільність піднімає продуктивний потенціал економіки.

2. Впевненість інвесторів у стабільності цін у довгостроковому періоді призводить до скорочення інфляційного ризику, який може бути врахований при наданні активів у номінальній вартості. Зменшуючи такий ризик в реальному часі, процентна ставка і валютна політика можуть вплинути на зміну ефективності ринку капіталу, збільшуючи стимули вкладання додаткового капіталу. Це, у свою чергу, сприяє зростанню економічного добробуту.

3. Обслуговування цінової стабільності також приводить до ефективнішого використання грошових засобів. Наприклад, в умовах інфляції є стимул запасати реальні товари, оскільки вони зберігають їх цінність краще, ніж гроші або деякі фінансові активи в такому випадку. Проте запас товарів - це неефективне інвестиційне рішення і тому перешкоджає економічному зростанню.

4. Цінова стабільність усуває реальні економічні витрати, пов'язані з інфляційним посиленням податкового тягаря і бездіяльністю систем соціального забезпечення. Підтримці цінової стабільності запобігає значний і довільний перерозподіл багатства й доходів, який виникає і в інфляційних, і в дефляційних умовах. Стійкість цін підтримує соціальну єдність та стабільність. Декілька випадків у XX столітті показали, що високі норми інфляції або дефляції створювали соціальну і політичну нестабільність.

Отже, як показано вище, вагомий внесок, який ЄЦБ може зробити у своєму розвитку, це життєздатне і неінфляційне зростання економіки країн-членів ЄС і високий рівень зайнятості в відповідальні за підтримку національної валютної політики і таким чином виключені з ухвалення участі в основних діях Євросистеми, особливо щодо проведення єдиної валютної політики. Керівники цих національних банків не є членами Ради керуючих ЄЦБ і не беруть участі у процесі ухвалення рішення щодо функціонування Євросистеми. Аналогічно ці центральні банки не залучені до здійснення єдиної валютної політики і пов'язаних з цим функцій.

Крім того, членство у ЄСЦБ передбачає тісну співпрацю з Євросистемою з декількох позицій: наприклад, вони підтримують систему надання статичної інформації. Крім того, європейський механізм обмінного курсу II (ERM II) забезпечує єдину структуру співпраці для реалізації грошово-кредитної політики з Євросистемою. Створений орган, який забезпечує таку співпрацю, - Генеральна рада ЄЦБ.

17.4. Взаємозв'язок Європейського центрального банку з іншими наднаціональними органами

Діалог між ЄЦБ і Європейським парламентом, в основному, відбувається під час виконання цілей і завдань ЄЦБ. Відповідно до Угоди ЄС президент ЄЦБ зобов'язаний представляти Річний звіт ЄЦБ Європейському парламенту на його пленарній сесії. Після цього Парламент приймає рішення, яке забезпечує всесторонню оцінку дій ЄЦБ і проведення валютної політики.

Крім того, президент ЄЦБ та інші члени Виконавчого органу, на вимогу Європейського парламенту або з їх власної ініціативи, можуть звітувати перед компетентними комітетами Парламенту. Відповідно до цієї умови президент ЄЦБ з'являється чотири рази на рік до Парламентського комітету з економічних і грошово-кредитних справ. Згідно з Парламентськими правилами процедури, цей Комітет створений як комітет, відповідальний за взаємовідносини з ЄЦБ. Протягом цих слухань президент пояснює особливості проведення валютної політики ЄЦБ і відповідає на питання членів Комітету.

Інші члени Виконавчого органу ЄЦБ також з'являються перед Комітетом з економічних і грошово-кредитних справ. За останні роки віце-президент взагалі запрошувався представити Річний звіт ЄЦБ Комітету, готуючи подальший розгляд на пленарній сесії. Крім того, один раз на рік Комітет запрошує члена Виконавчого органу, відповідального за економіку і дослідження, представляти погляди ЄЦБ щодо щорічного розгляду Комісією економіки ЄС і проекту "Основних принципів економічної політики". Комітет також може запрошувати й інших членів Виконавчого органу з питань, що входять до компетентності ЄЦБ.

Засідання комітету зазвичай публічно відкриті, стенограма слухань розміщена на офіційній інтернет-сторінці Європейського парламенту одразу після його проведення. Крім того, Річний звіт ЄЦБ містить певний розділ, присвячений відповідальності і відносинам ЄЦБ з Парламентом.

На додаток до прямої взаємодії і обміну думками між президентом ЄЦБ і членами Комітету з економічних і грошово-кредитних справ Парламентські правила процедури також дозволяють усім членам Європейського парламенту подавати запитання у письмовій формі ЄЦБ через секретаря Комітету. Ці запитання, разом з відповідями, підготовленими ЄЦБ, згодом видаються в офіційному журналі Європейського Союзу. Вони, таким чином, оприлюднюються на всіх офіційних мовах Співтовариства, хоча ні Угода, ні Статут ЄСЦБ не містять ніяких зобов'язань щодо цього, проте ЄЦБ погодився на таку процедуру, що збільшує довіру до нього.