Розділ «ЧАСТИНА V. МІЖНАРОДНА БАНКІВСЬКА СИСТЕМА»

У 1999-2001 pp. у безготівкових розрахунках у зоні євро паралельно використовуються євро і прив'язані до нього національні валюти. Працює принцип "ніякого примусу": будь-який суб'єкт господарської діяльності має право вибирати, у якій валюті він буде виставляти й оплачувати рахунки.

З 1 січня 2002 р. в обіг вводиться готівковий євро і всі безготівкові розрахунки здійснюються тільки в євро. Період паралельного обігу наявного євро і національних валют встановлений до 31 червня 2002 р. За цей час відбувається поступове вилучення з обігу національних наявних грошових знаків і повний перехід господарського обороту країн-учасниць на євро. Але й після 1 липня 2002 р. національні грошові знаки можна вільно обмінювати на євро. Однак тільки готівковий євро використовується в банкоматах і при видачі здачі незалежно від валюти платежу.

Введення єдиної валюти вимагало створення нової системи розрахунків, заснованої на ЄСЦБ. Наявність системи реального часу й завершення операцій наприкінці дня дають можливість отримувати грошові кошти одразу після здійснення платежу. Режим реального часу підтримується всіма учасниками Європейського валютного союзу й забезпечує можливість майже моментальних розрахунків у будь-якій країні-члені.

Платіж у такій системі може бути зроблений тільки при наявності необхідних коштів на розрахунковому (кореспондентському) рахунку в Центральному банку. Якщо кошти доступні, операція здійснюється негайно - у реальному часі. При нестачі коштів на рахунку операція вноситься в чергу, до надходження необхідної суми. Такий механізм одержав назву Системи валових розрахунків у реальному часі (Real Time Gross Settlements - RTGS).

Кліринг і розрахунки, що використовують національні RTGS, можливі на всій території зони євро. Усі RTGS пов'язані між собою механізмом TARGET і створюють загальноєвропейську систему розрахунків у євро. Усі угоди проводяться тільки в єдиній валюті - євро. Платіж комерційного банку з будь-якої країни проходить через RTGS цієї країни й потім каналами зв'язку системи TARGET передається в RTGS приймаючої країни, звідки потрапляє в приймаючий банк і національну систему розрахунків. Доступ в TARGET відкритий тільки через RTGS, і всі платежі контролюються ЄЦБ.

Поряд із системою європейських центральних банків банки можуть використовувати й комерційні клірингові системи. Єдиною наднаціональною кліринговою системою в Європі є Банківська асоціація євро (далі - БАЄ) - система нетто-розрахунків, створена п ятдесятьма комерційними банками. Розрахунки усередині БАЄ здійснюються через ЄЦБ. Кожен банк, що бере участь у БАЄ, встановлює ліміти обміну з іншими банками й надає забезпечення за угодами, що гарантує системі повне завершення розрахунків на кінець дня. БАЄ виконує тільки євро-номіновані операції.

Ефективність діяльності Європейської банківської системи, що створена за принципами діяльності Федеральної резервної системи, має потужний фундамент. На частку країн-учасниць ЄВС, де живе 5 % населення Землі, припадає 15 % світового валового внутрішнього продукту (США - 20,2 %; Японія - 7,7 %) і 19,5 % світового експорту (США - 14,8 %; Японія - 9,7 %). З переходом на євро в Європі створений єдиний фінансовий ринок, за своїми масштабами порівняний з найбільшим світовим фінансовим ринком - американським. Введення єдиної європейської валюти створило потужні передумови для його розвитку й поглиблення, поліпшення інфраструктури й наближення його характеристик до параметрів північноамериканського. Крім того, використання євро посилило необхідність структурних змін на фінансових ринках.

Успішне функціонування Європейської банківської системи поряд з удосконалюванням його якісної структури й розширенням обсягу проведених на ньому операцій дозволяє сподіватися на посилення в найближчому майбутньому його ролі у світовій системі банківських послуг, а також на додатковий імпульс у розвитку економіки європейських країн.

На відміну від ЄЦБ і національних банків, ЄСЦБ не має ніякої юридичної сили, ніякої здатності діяти і ніяких можливостей ухвалювати рішення. Водночас складові елементи ЄСЦБ - ЄЦБ і національні банки - є юридичними особами. Вони фактично функціонують у реальному часі та виконують завдання, що покладені на ЄСЦБ, діють відповідно до її цілей, правил і рішень, прийнятих членами ЄЦБ. Таким чином, категорія "ЄСЦБ" означає встановлену структуру, яка забезпечує "органічний зв'язок" між ЄЦБ і національними банками. Це гарантує, що рішення ухвалюються централізовано і виконуються спільно і послідовно відповідно до цілей системи.

ЄСЦБ включає національні банки всіх країн-членів ЄС, навіть ті, які не впровадили євро через їх спеціальний статус (Данія і Великобританія) або невідповідність умов розвитку (Швеція). Оскільки держави, що не беруть участь у ЄВС, підтримують власний грошово-кредитний суверенітет, їх відповідні центральні банки не залучені у виконанні основних функцій Системи. Тому, щоб легше зрозуміти складну структуру європейської центральної банківської системи, Рада керуючих ЄЦБ вирішила у листопаді 1998 прийняти термін "Євросистема". Його відносять до складових елементів ЄСЦБ - ЄЦБ і національних банків країн-членів, які ввели євро, - де ЄСЦБ виконує свої основні завдання.

Є три основних економічних і політичних причини, чому було створено систему:

По-перше, щоб жоден центральний банк країн, що ввів спільну грошову одиницю євро, не зміг виконувати функції центрального банку єврозони, концентруючи діяльність центрального банку в одному окремо взятому регіоні, який би визначався швидше за все за політичними уподобаннями.

По-друге, діяльність усієї Євросистеми ґрунтується на досвіді національних банків, зберігаючи їх інфраструктуру й експлуатаційні здібності. Крім того, національні банки продовжують виконувати деякі завдання поза Системою (non-Eurosystem-related), оскільки, враховуючи великий географічний простій Європейської валютної системи, у кожній країні має залишатися центральний орган, який безпосередньо на місцях контролює чітке виконання завдань і принципів Євросистеми.

По-третє, враховуючи велику кількість націй і культур в єврозоні, країни-члени мають кращий доступ до кредитних ресурсів Євросистеми у зв'язку зі зміною статусу центральних банків. Створення Євросистеми ґрунтується на встановлених структурах центрального банку і повазі до культурних і національних особливостей регіонів. Водночас факт, що Національні банки є автономними об'єктами, сприяє двосторонньому нагляду і, таким чином, створює потенціал для поліпшення ефективності управління в межах Євросистеми.

Угода ЄС затвердила ЄЦБ як спеціалізовану, незалежну організацію з проведення валютної політики і поклала на нього виконання певних функцій. Для цього ЄЦБ є юридичною організацією, члени якої мають певні повноваження і можливості ухвалювати рішення. Його організація як центрального банку дає можливість застосовувати інструменти валютної політики, які здійснюються, в основному, фінансовими ринковими операціями.

Як юридична особа, що користується міжнародним правом, ЄЦБ має можливість укладати міжнародні угоди з питань щодо його компетентності і брати участь у роботі міжнародних організацій типу Міжнародного валютного фонду, Банку міжнародних розрахунків і Організації з економічного співробітництва і розвитку (далі - OECD).

Виконуючи функції центрального банку, згідно з Угодою ЄС, ЄЦБ співпрацює з п 'ятьма установами Співтовариства: Європейським парламентом, Європейською радою, Європейською комісією, Європейським судом і Європейським судом аудиторів1.

Ці установи функціонують з широкими повноваженнями виконання завдань Співтовариства в межах Угоди.

Як організація, створена відповідно до Угоди ЄС, ЄЦБ має повноваження, які не були делеговані іншим установам Європейського співтовариства та полягають у виконанні завдань і функцій Центрального банку Співтовариства.

Кожен Національний банк Євросистеми має юридичну індивідуальність в межах національного закону відповідної країни. Проте всі національні банки - це невід'ємні частини Євросистеми, що виконують ті завдання, які були делеговані їм ЄЦБ відповідно до принципу децентралізації. Водночас голови національних банків - за посадою члени Ради керуючих ЄЦБ. Як "акціонери" ЄЦБ, Євросистема NCBs забезпечує ЄЦБ капіталом та іноземними запасними активами, а також беруть участь у фінансових результатах.