Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— Добрий заробіток, — сказав Френкі.— Кращий, ніж політика. Багато грошей. Дуже добрий заробіток.

— Випий пива, — сказав я йому.

— Ти більше не сумуєш?

— Та ти що, — сказав я. — Дуже добрий заробіток. Красненько дякую.

— От і гаразд, — сказав Френкі й поплескав мене по спині.— Френкі дуже задоволений. Якщо ти задоволений. З китайцями — добрий заробіток, га?

— Чудовий.

— Френкі задоволений, — сказав він. Ще мить, і він заплакав би на радощах, що все так добре владналося, і я поплескав його по спині. А нехай йому, тому Френкі.

Вранці я перш за все впіймав агента й попросив його оформити дозвіл. Він зажадав список команди, і я сказав йому, що команди немає.

— Ви повертаєтесь самотужки, капітане?

— Еге ж.

— А що з вашим помічником?

— Він пиячить.

— Самому йти небезпечно.

— Пусте, всього дев'яносто миль, — сказав я. — Гадаєте, з п'яницею плисти безпечніше?

Я перегнав човен на другий бік порту, до заправного пункту «Стандард-ойл», і наповнив обидва баки. В них уміщується близько двохсот галонів. Мені страх як не хотілося набирати стільки бензину по двадцять вісім центів за галон, але я не знав, де опинюся завтра.

Відколи я познайомився з китайцем і взяв у нього гроші, вся ця справа не давала мені спокою. Вночі я майже не спав. А коли повернувся до причалу Сан-Франціско, мене вже чекав Едді.

— Привіт, Гаррі! — гукнув він мені й помахав рукою.

Я кинув йому з корми кінець, він закріпив його, а тоді перейшов на човен; сам худющий, очі зовсім каламутні, і п'яніший, ніж будь-коли. Я не озвався до нього й словом.

— Як тобі цей гад, цей Джонсон, Гаррі? Узяв і вшився! Ні, ти чув коли таке?

— Забирайся звідси, — сказав я йому. — Мені на тебе дивитися гидко.