Розділ «ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937 -1939»

SELECTED JOURNALISM

1937–1939

THE FIRST GLIMPSES OF WAR SHELLING OF MADRID A NEW KIND OF WAR THE CHAUFFEURS OF MADRID A BRUSH WITH DEATH THE FALL OF TERUEL — THE FLIGHT OF REFUGEES BOMBING OF TORTOSA TORTOSA CALMLY AWAITS ASSAULT A PROGRAM OF U. S. REALISM FRESH AIR ON AN INSIDE STORY THE SPANISH EARTH ON THE AMERICAN DEAD IN SPAIN

ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ ПРО ВІЙНУ

НАНА, 18 березня 1937

Валенсія (Іспанія). Коли наш військовий літак, що летів з Тулузи, спускався над діловими кварталами Барселони, вулиці міста були безлюдні. Такі ж безлюдні, як і недільного ранку в діловому центрі Нью-Йорка.

Літак м'яко торкнувся бетонної смуги і з ревом вирулив до невеличкого будинку; там ми, промерзлі після перельоту над засніженими Піренеями, гріли руки об чашки кави з молоком. А надворі пересміювалися троє вартових у шкіряних куртках і з пістолетами. Тут ми дізналися, чому Барселона була така безлюдна.

Щойно прилітав тримоторний бомбардувальник у супроводі двох винищувачів і скинув вантаж бомб на місто. Сім чоловік убило, тридцять чотири поранило. Якби ми прилетіли півгодини тому, то потрапили б просто в повітряний бій, у якому винищувачі республіканських ВПС відігнали літаки заколотників. Особисто я не жалкував, бо й наш літак був тримоторний і могла статися помилка.

Ми низько летіли понад узбережжям на південь, до Аліканте, уздовж білих пляжів, над містами з сірими замками, над скелястими мисами, на які набігало море, і не бачили ознак війни. Мчали поїзди, орала поля худоба, в морі гойдалися рибальські човни, заводські труби викидали дим.

Поблизу Таррагони всі пасажири з'юрмилися біля одного борту літака, дивлячись крізь маленькі віконця на перехилене, певно, пошкоджене снарядами транспортне судно, яке прибилося до берега, щоб урятувати вантаж. Воно лежало на мілині й темніло на піску, в прозорій воді, наче кит із димовими трубами, що приплив до берега помирати.

Ми пролетіли над рівними, родючими, темно-зеленими полями Валенсії в білих цятках будинків, над гомінливим портом і над великим, жовтим, розкиданим містом. Перетнули рисові лани, піднялися над пасмом диких гір і звідти побачили наш цивілізований світ таким, яким бачить його орел, і — знову стрімко вниз, аж у вухах заболіло, до яскраво-синього моря та берегової лінії Аліканте з рядами пальм, як в Африці.

Літак полетів далі, на Марокко, а я в старенькому автобусі затрясся з аеропорту до Аліканте. Приїхав я в розпалі свята: юрби людей вирували на вулицях і на чудовій набережній з фініковими пальмами.

Призивали новобранців від двадцяти одного до двадцяти шести років, і вони зі своїми дівчатами та сім'ями святкували свій призов і перемогу над регулярними італійськими частинами на Гвадалахарському фронті. Хлопці йшли по четверо в ряд, узявшись під руки, і співали, кричали, грали на акордеонах та гітарах. Прогулянкові човни в бухті Аліканте були повні парочок, які трималися за руки, востаннє катаючись разом; але на березі, де перед призовними пунктами шикувалися довгі шеренги, панували відчайдушні веселощі.

Понад узбережжям до самої Валедсії ми пробиралися через святкові юрби людей, що нагадували мені більше гуляння та фієсти, аніж війну. Лише одне не давало забути про війну: по набережній кульгали у своїх важких формах з грубого сукна бійці міліції, що видужували після поранення.

Продукти, особливо м'ясо, в Аліканте нормовані, проте далі, в сусідніх містечках, я бачив, що м'ясні крамниці відчинені й м'ясо продається без черг. Наш водій по дорозі назад вирішив купити собі добрий шмат м'яса на біфштекс.

Коли ми вже поночі наближалися до Валенсії, проїжджаючи через квітучі апельсинові гаї, що тяглися не одну милю, густі й сильні навіть на курній дорозі пахощі апельсинового цвіту навіювали вашому напівсонному кореспондентові думки про весілля. Та навіть у напівсні, намагаючись розгледіти вогні за пилюкою, я знав, що не італійське весілля там справляють.

ОБСТРІЛ МАДРІДА

НАНА, 11 квітня 1937

Мадрід. На передовій, за милю з чвертю від міста, із зеленого, порослого сосняком узгір'я навпроти, долинало ніби важке, хрипке гарчання. Батарею заколотників виказувала лише сиза хмарка диму. Лунав різкий, пронизливий звук, наче то розривали сувій шовку. Снаряди летіли в місто досить високо, отож тут, на передньому краї, ніхто на них не зважав.