Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— Я, звісно, нічого не вдію, — всміхнувся він. — Але я знаю, що ви на таке не здатні, капітане.

— Ці дві сотні у вас при собі?

— Так.

— Покладіть їх під тарілку.

Він поклав.

— Гаразд, — сказав я. — Вранці я оформлю дозвіл і, як звечоріє, вийду з порту. А де ж ми проведемо посадку?

— Може, на Бакуранао? Як ви гадаєте?

— Згода. У вас усе готово?

— Готово.

— А тепер щодо самої посадки, — сказав я. — Ви засвічуєте на самому мисі два ліхтарі, один над другим. Тоді я йду до берега. Ви підпливаєте до мене в човні й посадка провадиться з борту на борт. Ви прибуваєте особисто й привозите гроші. Я не візьму жодного пасажира, поки не одержу грошей.

— Ні,— сказав він. — Половину перед посадкою, другу половину після.

— Гаразд, — сказав я. — Згода.

— Отже, ми про все домовилися?

— Начебто, — сказав я. — Ніякого багажу й ніякої зброї. Жодних пістолетів, ножів чи бритов, нічого. Щодо цього я хочу бути цілком певним.

— Капітане, — сказав містер Сінг, — ви не довіряєте мені? Невже ви не розумієте, що наші інтереси збігаються?

— Ви обіцяєте простежити?

— Та що ви, справді,— сказав він. — Невже ви не розумієте, до У нас із вами спільні інтереси?

— Гаразд, — сказав я. — О котрій ви там будете?

— Близько півночі.

— Гаразд, — сказав я. — Тепер начебто все,