Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— Які купюри для вас приготувати?

— Найкраще — сотенні.

Він підвівся, і я дивився, як він іде до дверей. Коли він проходив повз Френкі, той усміхнувся до нього. Містер Сінг на френкі навіть не глянув. Не китаєць, а чиста тобі цяця. А нехай йому, тому китайцеві.

Френкі підійшов до мого столика.

— Ну? — спитав він.

— Звідки ти знаєш містера Сінга?

— Він переправляє китайців, — сказав Френкі.— Добрий заробіток.

— І давно ти з ним знайомий?

— Він тут з'явився зо два роки тому, — сказав Френкі.— До-т інший китаєць переправляв китайців. Хтось його вбив.

— Містера Сінга теж хтось уб'є.

— Авжеж, — сказав Френкі.— Чом би й ні. Дуже добрий заробіток.

— А нехай йому, такому заробіткові,— сказав я.

— Добрий заробіток, — сказав Френкі.— Переправляє китайців. Ті китайці не повертаються. Інші китайці пишуть листи, пишуть, усе гаразд.

— Чудово, — сказав я.

— Такі китайці не вміють писати. Вміють писати китайці багаті. А такі нічого не їдять. Тільки рис. Тут сто тисяч китайців. І всього три китайські жінки.

— Чому?

— Уряд не впускає.

— Оце-то так, — сказав я.

— Ти з ним підзаробиш?

— Можливо.