Розділ «15»

— Гей, Кларк, зроби мені ласку, — промовив Вілл, коли я збиралася рушати. — Полізь у мій рюкзак. У кишеню на блискавці.

Я подивилася в дзеркало заднього виду й знову поставила автомобіль на ручне гальмо. Потім перехилилася через переднє сидіння й засунула руку в рюкзак, виконуючи Віллову вказівку.

— Дати тобі знеболювальне? — Я була за кілька дюймів від нього. Вперше після лікарні його обличчя порожевіло. — У мене є.

— Ні. Шукай далі. Папір.

Я витягнула клаптик паперу й відкинулася на спинку сидіння. Це були складені десять фунтів.

— Тримай. Це десятка про всяк випадок.

— І що?

— Вона твоя.

— За що?

— За татуювання, — вишкірився він. — Поки ти не опинилася в тому кріслі, я жодної секунди не вірив, що ти таки це зробиш.