Розділ «13»

— Молодець, Лу.

Я купила нову пухову ковдру, плед і декілька великих подушок — якби хтось завітав у гості й захотів розлягтися (хоч заходити поки що було нікому). Календар переїхав на нові двері. Окрім мене, його ніхто не бачив. А якби й побачив, то навряд чи б утнув гаразд, що воно таке.

Спочатку мені стало незручно, коли ми поставили Томасову розкладачку в комірчині поряд із Трининим ліжком — там справді не лишилося місця, однак потім я поміркувала логічно — вони насправді навіть там не жили. І комірчина була тільки для сну. Не було ніякого сенсу тижнями тримати більшу кімнату порожньою.

Щодня я ходила на роботу й думала, куди б його повезти Вілла. У мене не було ніякого плану. Я зосередилась на тому, щоби зробити його щасливим. Деякі дні — дні, коли в нього горіли руки й ноги або коли до нього чіплялася інфекція й він лежав нещасний, марячи в ліжку, — ті дні були важчі, ніж інші. Але в хороші дні мені вдалося кілька разів вивезти його на весняне сонечко. Тепер я знала, найбільше Вілл ненавидів, коли його жаліли незнайомці, й тому возила його в красиві місця, де ми могли б бути лише вдвох. Я організовувала пікніки, де ми сиділи на краю поля, просто насолоджуючись бризом далеко від флігеля.

— Мій хлопець хоче познайомитися з тобою, — якось сказала я йому, відламуючи шматок бутерброда з сиром і квашеними огірками.

Я від’їхала на кілька миль від міста й стала на пагорбі, з якого ми бачили замок, із іншого боку долини, відокремлений від нас лукою, де паслись ягнята.

— Чому?

— Йому цікаво, з ким я проводжу всі свої вечори.

Як не дивно, Вілл захопився цією ідеєю.

— Бігунові.

— Думаю, моїм батькам теж.

— Я нервуюся, коли дівчина каже, що хоче мене познайомити зі своїми батьками. До речі, як мама?

— Без змін.

— А татова робота? Є якісь новини?

— Немає. Усе скажуть «наступного тижня». Хай там як, вони запропонували запросити тебе в п’ятницю на вечерю з нагоди мого дня народження. Все дуже спокійно. Всі свої. Але якщо… якщо ти не захочеш, то все нормально.

— А хто сказав, що я не захочу?

— Ти ненавидиш незнайомців. Ти не любиш їсти перед іншими. І тобі не подобається мій хлопець. Це ж очевидно.

Я його вивчила. Найкращий спосіб змусити Вілла щось зробити був — сказати йому, що ти так і знала, що він не схоче. Вілл — упертюх і тому не зміг би такого стерпіти.

Деякий час Вілл жував.

— Ні. Я прийду до тебе на день народження. Твоя мама матиме на чому зосередитись.