TextBook — Залиш коня, — наказав старий парубкові. — Полетиш із нею. Так буде безпечніше.
— А як же ти? — гукнув Ерагон.
— За мене не хвилюйся! Лети! — закричав на ходу Бром, ударивши Сніговія по боках ногами. Сапфіра, здійнявшись з Ерагоном на спині, попрямувала слідом за ним.
Вони стрімголов мчали за Бромом, аж раптом ріжки загули прямісінько під ними, накривши Ерагона хвилею жаху. Старий продирався внизу крізь хащі, щосили підганяючи коней. Несподівано ворожі звуки стихли.
«Де ж ургали?» — дослухався юнак, але ріжок знову озвався, проте цього разу десь далеко, і юнак із полегшенням видихнув, припавши до Сапфіриної шиї. Було видно, як Бром притишив коней.
— Здається, відірвались? — озвався Ерагон до дракона.
— Можливо, але ми не будемо зупинятись, аж доки… — її голос заглушили раптові звуки ріжка. Ерагон аж підскочив від несподіванки, а Бром унизу почав шалено хльоскати коней. Рогаті потвори на своїх скакунах, перегукуючись, висипали на шлях. Вони швидко наздоганяли старого, і було видно, що він від них не втече.
— Треба щось робити! — закричав Ерагон.
— Що саме? — відгукнулась Сапфіра, потужно змахуючи крилами.
— Сідай прямісінько перед ургалами!
— Ти з глузду з’їхав? — спитав дракон.
— Кажу ж тобі, сідай! — наполягав юнак. — Я знаю, що роблю! Вони зараз схоплять Брома!
— Ну, добре, — зважилась Сапфіра, стишуючи свій лет і готуючись сісти на шлях. Тим часом Ерагон напружився, відчуваючи всередині себе вже знайомий опір, що віщував народження магії.
А знизу галасливою юрбою мчали ургали, наздоганяючи Брома, тож хлопець нарешті гукнув:
— Давай!
Тієї ж миті Сапфіра склала крила й, каменем упавши вниз, приземлилася перед нападниками, здійнявши хмару куряви.
Ургали стривожено заґелґотіли, припиняючи гонитву. Побачивши дракона, їхні коні перестали слухатись господарів. Але потвори, трохи оговтавшись, скочили на землю й посунули на Сапфіру, тримаючи мечі у волохатих руках.
І хоча їхні пики спотворювала гримаса люті, на них блукали глузливі посмішки. Ургалів було не більше десяти, і Ерагон не розумів, чому вони не бояться дракона. Адже вони мусили дати драла, побачивши грізну тварину! Невже вони спробують напасти?
Несподівано найбільший з ургалів зробив крок уперед і, бризкаючи слиною, сказав:
— Чоловіче, наш володар хоче з тобою поговорити!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ерагон» автора Паоліні К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дорога помилка“ на сторінці 7. Приємного читання.