Розділ «Дорога помилка»

— Ну то й що? — не зрозумів Бром. — Так, він був старий, але дужий і жорстокий. Ми вже зустрічалися з ним під час бою, тому пошуки яйця… Словом, це було дещо особисте. Коли я дізнався, що яйце бачили в Джиліді, то вирушив туди й бився з Морзаном за право володіти ним. Це була запекла битва, але врешті-решт я переміг. Під час бою Джоуд десь зник. Шукати його в мене не було часу, тому я повернувся з яйцем до варденів, що доручили мені піклуватися про майбутнього вершника. Я погодився й вирішив сховатися в Карвахолі, де вже бував раніше. Мені здавалося, що з часом вардени озвуться, проте я так і не дочекався від них звістки.

— Але як же все-таки Сапфірине яйце опинилося на Хребті? Невже в короля викрали ще одне? — спитав Ерагон.

— Навряд чи, — буркнув Бром. — Він так трясеться над тими яйцями, що спроба викрасти їх була б рівна самогубству. Ні, Сапфіра народилася з яйця, яке було у варденів. Гадаю, що хтось за допомогою магії спробував переправити його до мене. Але посланців перехопила імперія, пославши за ними разаків. Певно, я зруйнував чимало їхніх планів!

— То разаки приходили до Карвахола не по мою душу? — здивувався Ерагон.

— Звісно, ні, — озвався Бром. — Якби дурний Слоун тримав язика за зубами, вони б навіть не дізналися про тебе й про твою знахідку. І все пішло б зовсім інакше. Отже, у певному сенсі ти врятував мені життя. Якби разаки не взялися за тебе, вони заскочили б мене зненацька, і тоді кінець Брому-казкарю! А втекли вони тому, що я сильніший за них, особливо вдень. За інших обставин вони б просто мене закатували, розпитуючи про яйце.

— І ви розповіли варденам про мене? — спитав Ерагон.

— Так, — відповів Бром. — Я впевнений, що вони хочуть з тобою зустрітися.

— Але ж ви цього не хочете?

— Ні, не хочу, — похитав головою старий.

— Чому? — вигукнув юнак. — Адже значно безпечніше бути з варденами, ніж ганятися за разаками!

— Ні, вардени теж небезпечні, — уперто мовив Бром. — Якщо ми з’явимось до них, то нас обов’язково втягнуть в якісь махінації. Їхні ватажки відразу ж пошлють тебе на завдання, щоб ти довів власну значущість. А раптом ти не впораєшся? Ні, ти мусиш як слід загартуватись, перш ніж зустрітися з ними. Принаймні зараз, коли ми переслідуємо разаків, я не боюсь, що хтось підсипе тобі в тарілку отрути.

Старий скривився від обурення.

— До того ж, — не втримався він від посмішки, — хіба тобі не подобається моя наука? Ти виглядаєш таким щасливим! Зрозумій, туата ду оротрім — це початкова школа. Тож давай я спершу допоможу тобі знешкодити разаків, а потім уже роби як знаєш.

— Що це означає? — захвилювався Ерагон.

— Це означає, що ти сам вирішуватимеш, чи приєднуватися тобі до варденів, чи ні, — пояснив Бром. — Хоча, убивши разаків, ти не матимеш великого вибору. Доведеться або ховатися у варденів, або тікати до Сурди, або ж прохати в короля пощади й пристати до його війська. Зрештою, навіть якщо ти не вб’єш разаків, цього вибору тобі не уникнути.

Ерагонові здалося, що найкраще було б піти до варденів, але присвятити все своє життя боротьбі з імперією йому не хотілося. Обміркувавши Бромові слова, він нарешті озвався:

— Ви так і не сказали, звідки знаєте про драконів!

— Не сказав, — посміхнувшись, погодився Бром. — Залишмо це до наступного разу.

«Але чому саме я? — не міг збагнути Ерагон. — Невже я такий особливий, що маю стати вершником?» Не витримавши, він спитав:

— А ви знали мою матусю?