Розділ «Дорога помилка»

— Бажаю приємно провести час, — мовив він і, глянувши на Сапфіру, додав: — Радий тебе бачити.

— Взаємно, — сухо мовила та.

Ерагон виліз драконові на плечі, міцно схопившись руками за шию, і за мить обоє були вже в повітрі. Сапфіра впевнено розсікала небо, здіймаючи хвостом повітряні хвилі.

— Тримайся! — гукнула вона Ерагону й, дико загарчавши, описала величезну петлю. Стиснувши дракона самими ногами, хлопець здійняв руки вгору й радісно закричав.

— А я не знав, що можу літати без сідла! — збуджено гукнув Ерагон до Сапфіри.

— Я теж не знала, — озвалася та, захихотівши. Юнак міцно обійняв дракона за шию, й вони стрімголов помчали вперед.

Невдовзі відсутність сідла стала помітнішою — ноги почало пекти, а руки й обличчя закоцюбли від холоду. Тепла Сапфірина шкіра вже не захищала юнака від скаженого вітру. Коли вони приземлились, Ерагон зіщулився й поспішив знайти якусь сонячну місцинку. Під час обіду юнак спитав у Сапфіри:

— Ти не проти, якщо далі я їхатиму на Кадоці?

Парубок знову вирішив розпитатися в Брома про його минуле.

— Не проти, якщо потім усе мені розкажеш, — погодився дракон, і Ерагон навіть не здивувався, що той читає його думки. Через цей зв’язок від Сапфіри було годі щось приховати. Попоївши, вони з Бромом рушили далі, а дракон летів попереду.

— Я хотів би з вами поговорити, — нарешті озвався хлопець, притримуючи коня. — Я збирався зробити це ще тоді, як ми приїхали до Тейрма, але вирішив зачекати.

— Поговорити про що? — спитав Бром.

— Останнім часом я почув багато такого, що було мені незрозуміле, — обережно почав Ерагон. — Наприклад, хто ваші друзі і чому ви ховалися в Карвахолі? Я довіряю вам, але маю знати більше і про вас, і про те, що ви насправді робите. Що ви вкрали в Джиліді і що таке туата ду оротрім, якому ви мене навчаєте? Гадаю, після всього, що сталося, я маю право на пояснення.

— Отже, ти нас підслуховував, — мовив Бром.

— Тільки одного разу.

— Бачу, на сором’язливість ти не хворієш, — похмуро гмукнув старий. — А чому ти гадаєш, що це якось стосується тебе?

— Взагалі-то, я так не думаю, — погодився Ерагон. — Просто дивно, що саме тоді, як ви ховалися в Карвахолі, я знайшов Сапфірине яйце. До того ж, ви багато знаєте про драконів… Чим більше я про це думаю, тим менше мені віриться у випадковість. Існують також інші підказки, на які я раніше не звертав уваги, але тепер усе стає на свої місця. Наприклад, ви передбачили напад разаків, а самі вони втекли, щойно ви до них наблизилися. Також я впевнений, що ви якось причетні до появи Сапфіриного яйця. Ви ж нічого не розповіли, і ми з Сапфірою не можемо й далі нічого не знати.

— А ти не міг би трохи зачекати? — Бром зупинив свого Сніговія. Та юнак уперто похитав головою, і старий скрушно зітхнув: — Було б значно легше, якби ти не ставився до світу з підозрою, — мовив він. — Утім, тоді б ти мене не цікавив.

Ерагон не був упевнений в тому, що це похвала, тому вирішив нічого не відповідати.

— Добре, я розповім тобі, — вирішив Бром, закурюючи люльку й пихкаючи димом. — Але розкрити всі таємниці я не можу.