TextBook Втім, я мушу визнати, що була в її словах дещиця правди. Весь день мої думки про нього були досить суворі, і зараз я розповім вам, чому.
Ви маєте пам'ятати, що він поїхав із багажем поїздом о 12:45, а я затримався, бо мав домовленість щодо обіду. Так от, перед тим, як вирушати на цю зустріч, я вештався квартирою, аж раптом — не знаю, чому мені спала така підозра, можливо, його поведінка здалася мені хитрою — щось наче прошепотіло мені: піди-но, заглянь у шафу.
І мої підозри виправдалися. Там висів мій білий піджак. Цей сучий син не впакував його!
Що ж, як вам скаже будь-хто в «Трутнях», Бертрам Вустер не з тих, кого легко обдурити. Я загорнув піджак у коричневий папір і поклав його в машину, а зараз він був уже на кріслі в залі. Але факт залишався фактом: Дживс намагався обдурити мене, тож, мабуть, в інтонацію моїх попередніх реплік могло просочитися певне… як там воно зветься.
— Не було ніякої свари, — сказав я. — Це можна назвати минущою холодністю, не більше. У нас не збіглися думки щодо того білого піджака з латунними ґудзиками, і я був змушений відстоювати свій вибір. Але…
— Що ж, це все одно неважливо. Важливо те, що ти верзеш дурниці, любчику. Дживс утратив хватку? Дурниці. Я бачила його лише секунду, коли він прибув, і його очі просто виблискували інтелектом. Я сказала собі: «Вір Дживсові», і маю намір вірити.
— Буде набагато краще, якщо ти дозволиш спробувати щось зробити мені, тітонько Делія.
— Заради бога, не смій втручатися! Ти лише гірше зробиш.
— Навпаки, тобі може бути цікаво, що по дорозі сюди я зосередився на проблемі Анджели та успішно склав план, заснований на психології, виконання якого я маю намір розпочати якнайскоріше.
— О боже мій!
— Мої знання про людську природу кажуть мені, що це спрацює.
— Берті, — сказала тітка Делія, і її голос здався мені гарячковим, — зупинись, зупинись! Вияв милість, зупинись. Знаю я твої плани. Напевно, хочеш штовхнути Анджелу в ставок, а Ґлоссопа слід за нею, щоб він врятував її життя, абощо.
— Нічого подібного.
— Це було б саме в твоєму дусі.
— Мій план не настільки відвертий. Зараз я тобі розповім.
— Ні, дякую.
— Я сказав собі…
— Але не мені!
— Послухай хоч секунду.
— Не слухатиму!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маєток Брінклі» автора Пелем Ґренвіл Вудгаус на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „- 7 -“ на сторінці 5. Приємного читання.