Розділ «- 7 -»

— «Будуар» у скрутному становищі?

— Буде в ньому, якщо дядько Том не розстібне свій гаманець. Потрібна допомога, щоб здолати скруту.

— Але хіба він не був у скруті два роки тому?

— Був. І досі в ній. Доки ти не займешся виданням щотижневої газети для жінок, ти навіть не уявлятимеш, що таке скрута.

— І ти вважаєш, що шанси зворушити дядька жіночими методами невеликі?

— Я скажу тобі, Берті. Досі, коли були потрібні такі субсидії, я завжди могла підійти до Тома в веселому, впевненому настрої єдиної дитини, що просить у поблажливого батька цукерку. Але він щойно отримав вимоги податківців щодо подохідного податку в розмірі п'ятдесят вісім фунтів, і все, про що він каже після мого повернення — про руйнування та зловісні тенденції соціалістичних законів, а ще про те, що з нами всіма буде.

У це було легко повірити. Цей Том мав певну рису, яку я помічав у багатьох інших багатих чоловіках. Попросіть у нього хоч дрібненьку суму, і він так скрикне, що аж на краю землі почують. Грошей у нього хоч лопатою греби, але розлучатися з ними він не любить.

— Якби не їжа, яку готує Анатоль, навряд чи він взагалі став би жити далі. Тож слава Богові за Анатоля.

Я шанобливо схилив голову.

— Старий добрий Анатоль, — сказав я.

— Амінь, — сказала тітка Делія.

Але потім святий екстаз на її обличчі, який завжди відчуваєш, коли твої думки хоча б на мить торкнуться теми страв Анатоля, згаснув.

— Але не відволікатимемось від теми, — продовжила вона. — Я вже казала тобі, що навіть пекло тремтіло від того часу, як я повернулася додому. Спочатку вручення нагород, потім Том, а тепер, до всього іншого, ще й бісова сварка між Анджелою та Ґлоссопом.

Я похмуро кивнув:

— Мені було невимовно шкода дізнатися про це. Жахливе потрясіння. Що стало причиною сварки?

— Акули.

— Що?

— Акули. Точніше, одна акула. Та сама, що напала на бідолашну дитину, коли та каталася в Каннах на дошці за катером. Ти пам'ятаєш акулу Анджели?

Авжеж, я пам'ятав акулу Анджели. Чутливий чоловік не забуває про те, як його кузину мало не схрумало чудовисько з глибин. Той епізод я пам'ятав так, наче він був учора.

Якщо коротко, відбулося наступне. Ви, напевно, знаєте, що таке кататися на дошці. Моторний катер мчить уперед, а за ним тягнеться линва. Ви стоїте на дошці, тримаєтеся за линву, а катер тягне вас за собою. Час від часу ви впускаєте линву, плюхаєтеся в воду, а потім змушені плисти до своєї дошки.