Розділ «- 1 -»

Я трохи додав своєму голосу сталевості.

— Ні, Дживсе, — спокійно сказав я, — цей предмет одягу належить мені. Я придбав його там.

— Ви вдягалися в нього, сер?

— Кожного вечора.

— Але ж ви не маєте на думці надягати його в Англії, сер?

Я зрозумів, що ми дійшли до суті справи.

— Збираюся, Дживсе.

— Але ж, сер…

— Ти щось сказав, Дживсе?

— Він зовсім непідхожий, сер.

— Я з тобою не згоден, Дживсе. Я передбачаю, що на цей піджак очікує великий успіх. Я маю намір з'явитися в ньому на публіці завтра, на вечірці на честь дня народження Понґо Твістелтона, і я впевнено очікую, що він там зробить фурор. Ніяких заперечень, Дживсе. Ніяких обговорень. Хоч які б фантастичні аргументи ти не мав, я носитиму цей піджак.

— Добре, сер.

Він продовжив розпаковувати речі. Я більше нічого не сказав щодо цього. Я отримав перемогу, а ми, Вустери, не зловтішаємося над переможеними. Тож завершивши займатися своїм туалетом я щиро попрощався з Дживсом і, маючи щедрий настрій, запропонував йому відпочити, поки мене не буде вдома — сходити на кінофільм, абощо. Наче маслинова гілка, якщо ви мене розумієте.

Але його, схоже моя пропозиція не зацікавила.

— Дякую, сер, я залишуся вдома.

Я пильно подивився на нього:

— Це такий прояв незадоволення, Дживсе?

— Ні, сер, я мушу залишатися тут. Містер Фінк-Ноттл повідомив, що відвідає мене цього вечора.

— О, Ґассі має завітати? Що ж, передавай йому від мене вітання.

— Добре, сер.