Розділ «- 1 -»

— Так, сер.

— Тепер мені ясно. Тепер зрозуміло. І яка саме в Ґассі біда?

— Досить дивно, сер, але така сама, яка була в містера Сіпперлі, коли я мав можливість допомогти йому. Ви, звісно, пам'ятаєте, яка була ситуація в містера Сіпперлі. Відчуваючи сильну приязнь до міс Мун, він страждав від хронічної нерішучості, яка не дозволяла йому говорити.

Я кивнув:

— Пам'ятаю. Так, я пригадую справу Сіпперлі. Він не міг зробити останній крок. Типовий випадок раптового страху, так? Пригадую, ти ще казав, що він віддав… як там було?.. віддав щось чомусь. Там нібито ще кіт був?

— «Віддав «хотів би» під контроль «не смію»», сер.

— Саме так. А про кота?

— «Як кіт у тім прислів'ї»[4].

— Точно. Мене вражає, як ти все це вигадуєш? То з Ґассі, кажеш, трапилося те саме?

— Так, сер. Кожного разу, коли він береться зробити пропозицію, його сміливість зраджує йому.

— Але ж якщо він хоче, щоб ця жінка стала його дружиною, він має це сказати, так? Адже інакше буде неввічливо.

— Саме так, сер.

Я замислився.

— Що ж, напевно, цього неможливо було уникнути, Дживсе. Я ніколи не думав, що цей Фінк-Ноттл коли-небудь стане жертвою промислу божого, але якщо це трапилося, то не дивно, що його справи кепські.

— Так, сер.

— Подивись-но лише на те, як він жив.

— Так, сер.

— Він, напевно, вже багато років з дівчатами не розмовляв. Це добрий урок для нас, Дживсе: не зачинятися в заміських будинках, втупивши очі у скляні банки. Як можна бути домінантним чоловіком, якщо таким займаєшся? На цьому світі треба вибирати між двома дорогами. Або зачиняєшся в заміському будинку та витріщаєшся на банки, або маєш попит серед осіб іншої статі. Але не те й інше водночас.

— Так, сер.

Я знову замислився. Як я вже казав, ми з Ґассі мало спілкувалися, але я все одно турбувався про це рибиня, як і про всіх своїх приятелів, близьких чи далеких, яким випало наступити на підкинуту життям бананову шкірку. І в мене було враження, що він зараз саме посковзнувся.