Розділ «- 15 -»

— Та невже?

— Я закохався в Анджелу? Ха-ха!

— «Ха-ха» тебе не врятує. Вона називала тебе «любим».

— Я знаю. І я цього не схвалюю. Я протестую проти цієї манери молодих дівчат сипати навколо себе «любих» наче насіння для пташок. Безвідповідальність — ось що це, як на мене.

— Ти масував її щиколотки!

— Виключно по-братськи. Я нічого такого не мав на увазі. Дідько, ти мусиш розуміти, що в іншому, інтимному сенсі я б до неї й патиком не доторкнувся б.

— О? Чому це? Вона для тебе недостатньо гарна?

— Ти не так мене зрозумів, — поспішив я виправитися. — Коли я кажу, що й патиком не доторкнувся б до неї, то лише намагаюся пояснити, що мої почуття до неї мають характер віддаленої, хоча й сердечної приязні. Іншими словами, ти можеш не сумніватися в тому, що між мною та нею ніколи не було та ніколи не могло бути жодного почуття, теплішого чи сильнішого за дружбу.

— А я думаю, що саме ти сказав їй, що я вночі піду до комори, щоб вона знайшла мене там з пирогом, ти хотів підірвати цим мій престиж!

— Мій любий Таппі! Вустер?! — я був шокований. — Ти думаєш, що Вустери на таке здатні?

Він важко дихав.

— Слухай, — сказав він. — Даремно ти сперечаєшся. Тобі не позбутися фактів. Хтось у Каннах украв її в мене. Ти сам мені сказав, що вона там постійно була з тобою та майже ні з ким більше не бачилася. Ти зловтішався, згадуючи сумісні купання та ваші прогулянки під місячним світлом…

— Не зловтішався. Просто згадав.

— Тож тепер тобі має бути зрозуміло, чому я, як тільки доберусь до тебе через цю кляту лавку, порву тебе на шматки. Навіщо вони ці лавки в садках ставлять — мені не второпати, — з досадою мовив Таппі. — Вони тільки заважають.

Замовкнувши, він змахнув рукою, мало не зачепивши мене.

Це був момент, коли думати треба було швидко, а як я вам уже казав, саме такі моменти — Бертрамів коник. Я раптом згадав нещодавнє непорозуміння з Бассет, і в моєму мозку спалахнуло ясне видіння: це непорозуміння зараз стане мені в нагоді.

— Ти все перекрутив, Таппі, — сказав я, рухаючись ліворуч. — Так, я багато бачився з Анджелою, але мої стосунки з нею від початку й до кінця були найчистішими та цілковито товариськими. Я можу це довести. Під час поїздки до Канн моє серце належало іншій.

— Що?

— Належало іншій. Серце. Під час поїздки.

Я зачепив потрібну струну. Він зупинився. Його руки, що готові були схопити мене, опустилися.