Розділ «- 11 -»

— Про тритонів?

— Так, сер.

— Про тритонів?!

— Так, сер.

— Але чому він вирішив розповісти їй про тритонів?

— Він не хотів розповідати їй про тритонів, сер. Якщо я правильно зрозумів містера Фінк-Ноттла, це було повною протилежністю його планів.

Я не міг нічого зрозуміти.

— Але ж неможливо змусити когось розповідати про тритонів!

— Містер Фінк-Ноттл став жертвою раптового нападу нерішучості, сер. За його власним зізнанням, залишившись наодинці з дівчиною, він утратив дух. За таких обставин джентльмени часто говорять абищо — перше, що спадає їм на думку. У випадку містера Фінк-Ноттла це були тритони, як їх утримувати та як за ними доглядати.

Істина розкрилася переді мною. Я зрозумів. Таке саме, бувало, траплялося в моменти кризи й зі мною. Колись я затримував дантиста, що зібрався був свердлити мій премоляр, близько десяти хвилин розповідаючи йому анекдот про шотландця, ірландця та єврея. Абсолютно мимоволі. Чим сильніше він намагався взятися до роботи, тим більше я базікав. Втрачаючи самовладання, ми верземо нісенітниці.

Я міг поставити себе на місце Ґассі. Я міг уявити собі цю сцену. Ось вони — він і Бассет — самі, удвох серед вечірньої тиші. Він безсумнівно, згідно з моїми порадами, промовив про заходи сонця, про казкових принцес, тощо, і настав момент, коли він мусив сказати, що він має дещо сказати. Вона в цю мить, напевно, потупила очі та сказала «О, справді?» А він тоді, мабуть, сказав, що це дещо дуже важливе; а її відповіддю на це могло бути щось на кшталт «Серйозно?» або ж вона просто мало не ахнула. А потім їхні погляди зустрілися, так само як у мене з дантистом, і раптом в нього щось наче стиснуло живіт, в очах почорніло, і він почув, як його голос верзе щось про тритонів. Так, мені була зрозуміла ця психологія.

Тим не менш, я не міг не звинуватити Ґассі. Виявивши, що його голос декламує про тритонів, він, звісно, мав припинити це, навіть якщо це означало сидіти мовчки. Хоч як би сильно він не був збентежений, йому мало стати розуму, щоб зрозуміти, що він устромляє собі палку в колесо. Жодній дівчині, яка очікує, що зараз чоловік із пломенистою пристрастю розкриє перед нею душу, не сподобається, якщо він відкладе цю тему до іншого разу, надавши натомість перевагу розповіді про членів родини Salamandridae.

— Погано, Дживсе.

— Так, сер.

— І як довго тривало це неподобство?

— Напевно, досить довго, сер. За словами містера Фінк-Ноттла, він розповів міс Бассет абсолютно все, що знав не тільки про звичайних тритонів, а ще й про гребінчастих та перетинчастих. Він розповів їй, як тритони під час шлюбного періоду живуть у воді, живлячись пуголовками, личинками комах і ракоподібними; як пізніше вони вилазять на сушу та їдять слимаків і черв'яків; і що новонароджений тритон має три пари довгих, схожих на пір'я зябер. А коли він зауважував, що тритони відрізняються від саламандр формою хвоста, і що у більшості видів домінує статевий диморфізм, панна підвелася та сказала, що воліє повернутися в будинок.

— І тоді…

— Вона пішла, сер.

Я стояв, замислившись. Чим далі, тим краще я розумів, як незвичайно важко допомагати такому хлопцеві, як Ґассі. Він був позбавлений рішучості, як ніхто інший. Невтомною працею ти приводиш його туди, де йому залишається лише зробити крок уперед, а він натомість робить крок убік, проходячи мимо своєї цілі.

— Складно, Дживсе.