Розділ «- 11 -»

Я зрозумів його точку зору. До того, як він матиме можливість скуштувати той пиріг, має минути кілька годин. Я облишив цю тему і досить довго ми сиділи мовчки. Потім він підвівся та почав збуджено ходити по кімнаті, як лев у зоопарку, який почув гонг до обіду та сподівається, що наглядач не обмине його під час рознесення їжі. Я тактовно відвів погляд, але все одно міг чути, як він розкидає стільці та інші речі. Було очевидно, що душа Таппі страждала, а кров'яний тиск підвищувався.

Згодом він знову сів і уважно подивився на мене. Щось у його манері змусило мене подумати, що йому є що сказати. І я не помилився. Він багатозначно поплескав мене по коліну та заговорив:

— Берті.

— Так?

— Можна я тобі дещо скажу?

— Авжеж, друже, — щиро сказав я. — Я саме почав був думати, що цій сцені не завадить якийсь діалог.

— Ця справа зі мною та Анджелою…

— Так?

— Я дуже багато думав про це.

— О, справді?

— Я суворо проаналізував цю ситуацію, і одне в ній ясно, як божий день. Мала місце брудна гра.

— Я тебе не розумію.

— Гаразд. Перегляньмо факти. До поїздки в Канни Анджела кохала мене. Вона була в захваті від мене. Я був її блакитнооким хлопчиком. Ти це визнаєш?

— Безперечно.

— А відразу після її повернення трапилася ця сварка.

— Точно.

— Безпричинна.

— Та яка вона, в біса, безпричинна?! Ти був дещо безтактовний щодо тієї акули.

— Щодо її акули я був відвертий і прямолінійний. І саме про це я й кажу. Невже ти серйозно віриш, що така дурниця, як незгода через акулу, змусить дівчину розірвати стосунки з тим, кому належить її серце?

— Авжеж.