Розділ «- 11 -»

— Ні. Я мав на увазі «бувай». Я йду.

— Куди?

— На город. Втоплюся.

— Не будь дурнем!

— Я не дурень. Хіба я дурень, Дживсе?

— Можливо, ви трохи нерозсудливі, сер.

— Ти маєш на увазі мій намір втопитися?

— Так, сер.

— Ти вважаєш, що навіть беручи все до уваги, мені не слід топитися?

— Я б не рекомендував вам цього робити, сер.

— Добре, Дживсе. Я довірюся твоїй думці. Врешті-решт, місіс Треверс буде неприємно дізнатися, що в її ставку плаває роздутий труп.

— Так, сер.

— А вона була дуже ласкава до мене.

— Так, сер.

— І ти був дуже ласкавий до мене, Дживсе.

— Дякую, сер.

— І ти теж, Берті. Ти теж був дуже ласкавий. Усі були до мене дуже ласкаві. Усі були добрі. Дуже добрі. Мені нема на що скаржитись. Гаразд, піду натомість просто погуляю.

Витріщеними очима я дивився, як він нетвердою ходою пішов у темряву.

— Дживсе, — сказав я, і мені не соромно визнати, що під впливом почуттів мій голос був схожий на бекання ягняти, що хотіло привернути увагу матері-вівці, — що це в біса означає?

— Містер Фінк-Ноттл трохи не в собі, сер. Він пройшов через жахливе випробування.