TextBook І бачив перед собою інспектора, що так любив сидіти в «Шрьодері», розгойдуючись на стільці, його вологі губи, його презирливу усмішку — Харрі не всміхався, але усмішка все ж була. Вона там так і залишиться, ця невидима усмішка, коли голова поліції попросить ушанувати Харрі Холе хвилиною мовчання.
— Гру завершено, Єнсе, — почув Харрі власний голос. — Тобі не зникнути.
— Гру завершено? Ти справді так думаєш? — І Єнс, зітхнувши, похитав головою. — Та ти надивився поганих бойовиків, Харрі.
Його палець ліг на спусковий гачок.
— А втім, добре, ти правий. Усе скінчено. Вашими стараннями все йде навіть краще, ніж я планував. Як ти думаєш, хто виявиться винним, коли тут знайдуть підручного мафії й двох поліцейських, що застрелили один одного?
Єнс прищулив одне око, що було зайвим на відстані якихось трьох метрів. Ніякий ти не гравець, подумав Харрі, заплющивши очі й мимоволі зробивши вдих.
Харрі відчув, як рвуться перетинки у вухах. Три рази. Ніякий ти не гравець. Його спина вдарилася об стіну, об підлогу, й у ніс ударив запах кордиту. Виходить, запах кордиту. Він нічого не розумів. Якщо Єнс вистрілив у нього тричі, то хіба він зміг би відчувати ще якийсь запах?
— Чорт! — прокричав хтось ніби крізь подушку.
Дим розсіявся, і він побачив Ліз. Вона сиділа, притулившись до стіни, тримаючи в одній руці паруючий пістолет, а іншу притискаючи до живота.
— Чорт, він влучив у мене! Це ти, Харрі?
«Це я?» — здивувався Харрі. Він смутно пам’ятав удар у стегно, від якого його розвернуло вбік.
— Що трапилося?! — викрикнув Харрі, як і раніше ледь чуючи себе.
— Я вистрілила першою. І влучила. Я знаю, що влучила, Харрі. От чорт, як же йому вдалося?
Харрі підвівся на ноги, змахнувши чашки зі столу. Ліва нога оніміла. Обмацавши стегно, він відчув, що холоша намокла від крові. Він не хотів дивитися на рану. Витягнув руку вперед.
— Дай пістолет, Ліз.
Його погляд уперся у відчинені двері. Кров. На лінолеумі була кров. Бігти. Уперед, Холе. Скоріше, на цей слід. Він глянув на Ліз. Під її пальцями на синій сорочці розпливалася червона троянда. Чорт, чорт!
Застогнавши, вонапростягнулайому свій «Сміт-вессон-650».
— Апорт, Харрі.
Він наче затерп.
— Це наказ, чорт забирай!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Таргани » автора Несбьо Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 51“ на сторінці 7. Приємного читання.