Розділ 51

Єнс хриплувато засміявся.

— Я завжди випереджаю тебе, Харрі, вірно? Як тобі це?

— Важко усвідомлювати. Де Льокен?

— Хочеш знати, що сказала Руна перед смертю?

Харрі відчув, як біль простромив скроні.

— Ні, — почув він свій власний голос. — Я тільки хочу знати, де Льокен, що ти з ним зробив і де тебе шукати.

— Он воно як, три бажання за один раз!

Мембрана в телефоні затремтіла від його реготу. Але, очевидно, щось інше відволікло його увагу, щось незрозуміле. І регіт раптово припинився.

— Знаєш, чого мені коштувало здійснити цей план, Харрі? Підстраховуватися й перестраховуватися, прорахувати всі виверти, щоб комар носу не підточив? Уже не кажучи про фізичні незручності. Хай ще вбивство, але сидіти за ґратами? Думаєш, мені це подобалося? Може, ти мені не віриш, але про замкнені приміщення я кажу щиру правду.

— А навіщо тобі знадобилися ці виверти?

— Я вже казав, що звести ризик до нуля — це вимагає витрат, зате виправдовує себе. Завжди. Як, наприклад, виправдали себе всі мої зусилля подати справу таким чином, що провина лежить на Кліпрі.

— Чому ж не вчинити простіше? Пристрелити їх і звалити все на мафію?

— Ти міркуєш точно так, як усі ці лузери, за якими ти сам ганяєшся, Харрі. Ви, гравці, забуваєте про ціле, про те, що буде потім. Звичайно, я міг би вбити Мольнеса, Кліпру й Руну простішим способом, подбавши про те, щоб не залишити слідів. Але цього було б недостатньо. Адже коли я прибрав би до рук статок Мольнеса й «Пхуріделл», стало б очевидним, що в мене був мотив для вбивства цієї трійці, хіба не так? Три вбивства й одна людина, що має мотив, — навіть поліція зуміла б здогадатися, хто це, вірно? Нехай би ви й не знайшли переконливих доказів, але все одно зіпсували б мені життя. І я приготував для вас альтернативний сценарій, де один із убитих і був убивцею.

Не дуже складна для вас загадка, але й не настільки проста, щоб ви відразу заспокоїлися. Тобі варто подякувати мені, Харрі, за те, що ти виглядав молодцем, коли знайшов слід Кліпри; хіба це не моя заслуга?

Харрі слухав його у піввуха, він подумки перенісся на рік назад. Тоді теж звучав голос убивці. Серед плескоту води. Тепер же слабко грала музика, і це могло бути де завгодно.

— Чого ти хочеш, Єнсе?

— Чого я хочу? А дійсно, чого я хочу? Напевно, просто поговорити.

Затримати мене, подумав Харрі. Він хоче затримати мене. Але навіщо? Чулися легкі звуки ударних, кларнет замовк.

— Якщо хочеш знати конкретно, то я дзвоню, просто щоб сказати…

I Just Called То Say I Love You!