Розділ 17

Елізабет Доротея Крамлі була в поганому настрої.

— Що за чортівня! У нас іноземець із ножем у спині, знайдений у мотелі, і ніяких відбитків пальців, ніяких підозрюваних, ніяких доказів. Тільки мафія, секретарки, Тоня Гардінг, власник мотелю. Я когось забула?

— Кредитори, — вставив Рангсан із-за газети «Бангкок пост».

— Це мафія, — поправила його інспектор.

— Але не той кредитор, до якого звертався посол Мольнес, — знову сказав Рангсан.

— Що ти маєш на увазі?

Рангсан відклав газету.

— Харрі, ти згадував, що водій розповідав, ніби посол заборгував комусь гроші. Що робить кредитор, коли боржник мертвий? Він намагається одержати борг із родичів, чи не так?

Ліз скептично подивилася на нього:

— Це ж чому? Подібні борги на перегонах — справа особиста, родина тут ні до чого.

— Є ще такі, кому небайдужі такі поняття, як родинна честь, а кредитори — ділові люди, вони, звичайно ж, намагаються одержати свої гроші будь-яким способом.

— Безпідставно, — скривилася Ліз.

Рангсан знову розгорнув газету.

— До того ж у списку вхідних дзвінків Мольнесам за останні три дні номер «Тай Індо Тревеллерз» мені траплявся тричі.

Ліз тихо присвиснула, і всі за столом закивали.

— Що? — стрепенувся Харрі, зрозумівши, що тут у нього пробіл.

— «Тай Індо Тревеллерз» — це на вигляд звичайне туристичне агентство, — пояснила Ліз. — Але основна їхня діяльність відбувається на другому поверсі офісу. Там видають кредити тим, хто не зміг одержати їх в інших місцях. У них величезні відсотки й дуже ефективна й тверда система стягнення боргів. Якийсь час ми спостерігали за ними.

— Безрезультатно?

— Та ні, ми могли б що-небудь на них знайти, якби захотіли. Але подумали, що їхні конкуренти ще гірші, тобто ті, хто займе їхню нішу на ринку, коли ми прикриємо «Тай Індо», і залишили все як є. Вони явно діють окремо від мафії й, наскільки нам відомо, навіть не платять відсотків босам за «дах». І якщо посла вбив хтось із їхніх людей, то це перший подібний випадок в історії.