Розділ 47

Супаваді, за словами Ліз, розкрив убивств більше за всіх у Таїланді. Його головними знаряддями були мікроскоп, трохи скляних пляшечок і лакмусовий папірець. Сидячи перед Харрі, він сяяв як сонце.

— Все вірно, Халлі. У шматочків вапна, які ти нам дав, той же самий колір, що й у вапняного пилу з багажника посольської машини.

Замість «так» або «ні» у відповідь на питання Харрі він відповідав розгорнутими реченнями, щоб уникнути непорозумінь. Причина полягала в тому, що Супаваді мав певні мовні можливості й знав, що в англійській мові з якихось причин іноді вживається подвійне заперечення. Якби Харрі помилково сів не в той автобус у Таїланді й запитав би пасажира:

«Скажіть, а цей автобус у Хуалампхонг не йде?» — то таєць напевно відповів би йому: «Yes», у сенсі: «Так, ти правий, цей автобус туди не йде». Фарангиу які трохи говорять тайською, знають про це, але коли таєць, який знає англійську, відповідає: «No», виникають складності. З досвіду Супаваді, фаранги не розуміють таких речей, тому краще відповідати їм як нерозумним дітям.

— Це вірно, Халлі. Вміст мішка з пилосмока Кліпри теж досить цікавий. У ньому виявилися волокна килимка з машини посла, а також волокна з костюма посла й з піджака Кліпри.

Харрі нетерпляче записував за ним.

— А що з тими двома плівками? Ти послав їх у Сідней?

Супаваді ще більше розплився в усмішці, адже цією частиною роботи він був справді задоволений.

— Ми живемо у двадцятому столітті, інспекторе, ми не посилаємо плівок, адже вони прийдуть тільки через чотири дні. Ми переводимо їх у цифру, і ось вони вже в нас у комп’ютері: залишається тільки послати файли по електронній пошті твоєму експертові-акустику.

— Невже таке можливо? — здивувався Харрі, почасти щоб зробити приємне Супаваді, а почасти упокорюючись перед чудесами техніки. Поруч із диваками, схибленими на комп’ютерах, він завжди відчував себе старим. — І що говорить Хесус Маргес?

— Я сказав йому, що зовсім неможливо визначити, з якого приміщення дзвонить людина, виходячи тільки з даних автовідповідача. Але твій друг мене переконав, він наговорив мені купу всього про частоти, герци та інші речі. Приміром, ти знаєш, що людське вухо за одну мікросекунду може розрізнити мільйон найрізноманітніших звуків? Думаю, він міг би…

— Які висновки, Супаваді?

— Висновок його такий, що голоси на записі належать двом різним особам, але дуже ймовірно, що записані вони в одній і тій же кімнаті.

Харрі відчув, як забилося серце.

— Тепер про мясо в морозильнику. Це була свинина?

— Вірно говориш, Халлі. Мясо з морозильника виявилося свининою.

Супаваді моргнув і щасливо усміхнувся. Харрі зрозумів, що це ще не все.

— І що ще?

— Але кров була не свиняча. Це була кров людини.