TextBook Нхо ввійшов в Управління поліції через головний вхід і зупинився, побачивши, як високий білявий поліцейський намагається щось пояснити всміхненому охоронцеві.
— Доброго ранку, містере Холе, чим можу допомогти?
Харрі обернувся. Очі в нього були опухлі й червоні.
— Так, проведи мене повз цього упертюха.
Нхо кивнув охоронцеві, і той відступив, пропускаючи їх.
— Він стверджує, що не пам’ятає мене відучора, — обурювався Харрі, поки вони чекали на ліфт. — Хай йому грець, хіба він не мусить пам’ятати хоча б те, що було вчора?
— Не знаю. Ви впевнені, що вчора чергував саме він?
— Принаймні, хтось дуже схожий на нього.
Нхо знизав плечима.
— Може, для тебе всі тайці однакові?
Харрі вже зібрався відповісти, коли помітив на губах Нхо уїдливу посмішку.
— Саме так. А ти намагаєшся пояснити мені, що ми, білі, для вас теж усі однакові?
— Та ні. Ми бачимо різницю між Арнольдом Шварценеґґером і Памелою Андерсон.
Харрі широко усміхнувся. Йому подобався цей молодий поліцейський.
— Гаразд. Розумію. Один-нуль на твою користь, Нхо.
— Нхо.
— Нхо, так. Хіба я сказав не так?
Нхо усміхнувся і похитав головою.
У ліфті було повно людей і так задушливо, що протиснутися в нього було те саме, що в наплічник із несвіжим тренувальним костюмом. Харрі на дві голови підносився над іншими. Дехто підняв на нього очі, прихильно усміхаючись. Один із них запитав Нхо про щось і потім вимовив:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Таргани » автора Несбьо Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 9“ на сторінці 1. Приємного читання.