TextBook Єнс сидів, відкинувшись на спинку стільця, й усміхався; рум’янець грав на його щоках, шию прикрашав метелик. Він нагадував Харрі підлітка на власному дні народження.
— Я навіть радий, що посидів якийсь час за ґратами. Після цього починаєш більше цінувати найпростіші речі. Як, наприклад, пляшку «Дом Периньйон» урожаю 1985 року.
Він покликав офіціанта, який поквапився підійти до їхнього столика, дістав пляшку шампанського із цебра й розлив у келихи.
— Люблю такі речі. Почуваю себе майже надлюдиною. Що скажеш, Харрі?
Харрі доторкнувся до келиха:
— Чудово. Але все-таки це не моє.
— Ми різні люди, Харрі.
І Єнс усміхнувся. Він знову надяг свій костюм. Або схожий, Харрі не міг визначити точно.
— Деяким людям розкіш необхідна, як повітря, — продовжував Єнс. — Дорогий автомобіль, шикарний одяг і прислуга просто потрібні мені для того, щоб я нормально себе почував, щоб я знав, що справді існую. Розумієш?
Харрі похитав головою.
— Ну та годі, — сказав Єнс і підняв келих за ніжку. — Із нас двох я декадент. Довіряй своєму першому враженню, Харрі: я звичайнісінький шмат лайна. І поки для нас, вилупків, є місце в цьому світі, я таким і залишуся. Твоє здоров’я!
Він, смакуючи, потримав шампанське в роті, перш ніж ковтнути. А потім усміхнувся й застогнав від задоволення. Харрі теж усміхнувся й підняв свій келих, але Єнс осудливо подивився на нього.
— Ну як? Почав насолоджуватися життям, Харрі? Тоді не вийде бути суворим до самого себе.
— Іноді виходить.
— Облиш! Усі люди — гедоністи, тільки деякі розуміють це пізніше від інших. У тебе є жінка?
— Немає.
— А чи не час завести когось?
— Може, час. Але не бачу, яке це має відношення до насолоди життям.
— Твоя правда. — І Єнс заглянув у келих. — Я розповідав тобі про свою сестру?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Таргани » автора Несбьо Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 36“ на сторінці 1. Приємного читання.