Розділ 49

— Трохи заплутано, Харрі.

— О пів на дев’яту він зупинився у Ванга Лі.

— Чекай, Харрі. Але Ванг Лі пізнав в убитому людину, що приїхала до нього в мотель.

— Ванг Лі не бачить різниці між убитим на ліжку й тим, хто зупинився в його мотелі. Він просто бачив фаранга в жовтому костюмі. І для нього…

— …всі фаранги однакові. Чорт!

— Особливо коли вони ховають очі за сонцезахисними окулярами. Згадай, що в спину посла був устромлений досить незвичайний ніж, і саме це тільки відвернуло увагу Ванга Лі, котрий прийшов на впізнання.

— Так, а що з ножем?

— Посол дійсно був убитий ножем, але задовго до того, як його тіло привезли в мотель. Думаю, це саамський ніж, і змазаний він був оленячим жиром. Такі ножі у Фінмарку можна купити всюди.

— Але лікар сказав, що рана нанесена саме шанським ножем.

— Справа в тому, що шанський ніж довший і ширший, ніж саамський, так що неможливо визначити, який ніж був використаний спочатку. Слухай далі. Убивця прибув у мотель із двома трупами в багажнику, попросив собі номер якнайдалі від стійки адміністратора, для того щоб поставити машину впритул до входу й непомітно перенести тіло Мольнеса всередину. Крім того, він наказав його не турбувати, поки сам не подзвонить. У номері він переодягнувся, а на тіло посла знову натягнув жовтий костюм. Але костюм злегка зім’явся й виглядав неохайно. Пам’ятаєш, я сказав тоді, що посол готувався до побачення з жінкою, тому що ремінь був застебнутий не на ту дірочку?

Ліз прицмокнула язиком:

— Убивця забув перевірити, на яку дірку посол звичайно застібав свій ремінь.

— Дрібна помилка, нічого особливого, усього лише одна із дрібничок, що допомагає вирішити цю задачку. Поки Мольнес лежав на ліжку, убивця акуратно застромив шанський ніж у стару рану, а потім витер рукоятку, знищивши всі сліди.

— Це пояснює, чому в номері було так мало крові, адже посла вбили в іншому місці. Але чому на це не відреагували судмедексперти?

— Дуже важко сказати, скільки витече крові після такого удару ножем; усе залежить від того, які артерії зачеплені й наскільки сам ніж затримує кровотечу. Нічого незвичайного. Близько дев’ятої години убивця залишає мотель, відвозячи із собою труп Кліпри в його заміський будинок.

— Він знав, де його будинок? Виходить, він знайомий із Кліпрою?

— Він був із ним добре знайомий.

На стіл упала чиясь тінь, і на стілець перед Льокеном опустилася людина. Балконні двері були розкриті назустріч оглушливому шуму транспорту, і вся кімната наповнилася смородом вихлопних газів.

— Ти готовий? — запитав Льокен.

Здоровань із кіскою на спині глянув на нього, здивувавшись, що той говорить тайською.