Розділ «15»

на тих, що забажали відлюддям цим пройти.

Ох-ох, не спокушай богів пустелі,

як епітафію свою не прагнеш чути ти.

Чигають небезпеки…

Він обірвав пісню й нахилився вперед.

— Попереду пилова хмара, сір.

— Бачу, Ґурні.

— Саме її ми й шукаємо, — відказав Кайнс.

Пол витягнувся на кріслі, щоб добре бачити, що там попереду, й помітив жовту кущасту хмару над поверхнею пустелі на відстані тридцяти кілометрів.

— Це один із ваших промислових краулерів, — пояснив Кайнс. — Він тут, а це означає, що ведеться видобуток прянощів. Хмара — це здійнятий угору пісок, що викидається, коли за допомогою центрифуги з нього забирають прянощі. Інших таких хмар не буває.

— А над ними літальний апарат, — зауважив Герцог.

— Бачу двох… трьох… чотирьох спостерігачів, — мовив Кайнс. — Вони видивляються знак хробака.

— Знак хробака? — поцікавився Герцог.

— Піщана хвиля, що рухається до краулера. Ще вони мають сейсмічні зонди на поверхні. Часом хробаки рухаються надто глибоко, тому хвилі не видно, — Кайнс обвів поглядом небосхил. — Мав би ще бути авіатранспортувальник, та я його не бачу.

— А хробак завжди приходить, так? — запитав Галлек.

— Завжди.

Пол нахилився вперед і торкнув Кайнса за плече.

— Яку територію охоплює кожен хробак?

Кайнс насупився. Ця дитина і далі ставить дорослі запитання.

— Усе залежить від розмірів хробака.