Розділ вісімнадцятий З тіні в тінь

— Гришо! Рамку! Прошу... доставки!

Тамара востаннє рвонулася — але тут уже ми з Піплом навалились на неї і так, утрьох, звалилися в темряву — у підземелля.

Перше, що я побачила, була Лера, яка стояла на самому краю порталу, і Ліза, готова зіштовхнути її в чорну безодню.

— Лізо, стій!

Тамара гепнулася на бетон прямо до Лізиних ніг.

Ліза подивилася на нас з повагою:

— Встигли. Супер.

Лера підвела затуманені очі, побачила Тамару, кліпнула віями в грудочках мокрої туші:

— Тамара?!

Тінь підвелася. Її пещена зачіска розтріпалася, манікюр утратив досконалість, але вона не була ані зломлена, ані навіть налякана:

— Я повернуся дуже скоро. Я запам’ятаю вас усіх. І з кожного стягну по повній. Ви ще в ногах у мене поваляєтеся...

Ліза ощирилася й довгою білою дугою зіштовхнула Тінь у портал. Тамара булькнула — і захлинулася погрозою, потойбічні смерчі підхопили її, і через секунду пропав навіть запах французьких парфумів.

Лера забилася, немов у припадку. Піпл підхопив її і відтягнув від порталу. Ліза подивилася з сумнівом:

— І цю — туди ж.

— Лізо, ми ж устигли!

— Вона Тінь. Ти подивися, їй жарко...

Справді: у моторошному холоді підземелля Лера розчервонілась, як у лазні, на лобі в неї виступили крапельки поту. Я аж тепер збагнула, що на мені нема куфайки й валянків, що холод пробирає до кісток, що Піпл і Гриша трясуться, синіючи з кожною секундою, а Лері жарко, наче на пляжі опівдні.

Я прищурилася. Подивилась особливим поглядом. Риси Лериного обличчя майже повністю стерлись, а від нашийника на шиї залишився іржавий напіврозвалений обруч.

Зайшов Інструктор з оберемком куфайок, валянок, шапок. Накинув мені на плечі куфайку, інші тицьнув у руки Гриші:

— Одягайтеся...