Розділ «Епілог»

  и не повіриш, — сказала мама й розридалася.

Я спішила на презентацію Льошиної книжки, металася й спізнювалася, але, почувши її плач у телефоні, завмерла на місці:

— Що сталося?!

— Мені надіслали... офіційне повідомлення. Він справді працював у лабораторії спецслужби, загинув при виконанні... Мені нічого не повідомили, у них таємність, і ми ж не були розписані офіційно...

Вона ридма ридала, але в її сльозах звучало куди більше просвітління, ніж горя.

— Твій батько! Він нас не кидав! Розумієш?! Ти правду казала...

— Мамо, — сказала я, — мені приїхати?

— Приїдь на вихідні...

— Обов’язково!

Я довго стояла, дивлячись у вікно й стикаючи пальці на амулеті. «Мені заборонено перебувати у вашому всесвіті. Я порушив заборону тільки раз — заради твоєї матері й заради тебе. Дар’є! Ти — подарунок цьому світові...» Я повторювала ці слова так часто, що вони стерлися й перестали здаватися дикими. Чи це частина мого марення. Але тоді й амулет, і чаклун, і все, що сталося з Єгором, — теж частина марення, а це значить...

Гримнув телефон.

— Дар’є! — гаркнула Ліза в трубку. — Тут повна книгарня народу, Льоша не хоче починати без тебе, ти здуріла?!

— Іду! Скажи йому, я йду, нехай тільки починає, я вже лечу...

Я вискочила з гуртожитку, наче скипидаром намазана. Настя й Павлик цілувалися коло ґанку, не звертаючи ні на кого уваги. На наступну п’ятницю в них призначено весілля.

На щастя, мені вдалося наздогнати маршрутку, хоч та вже й рушала. Хоч би пробки не було — тоді я спізнюся не дуже...

Блищали на сонці заново вставлені вікна. Пістрявіли рекламні щити. Там, де ще недавно лежали повалені дерева, росли нові саджанці й зеленіла трава. Місто повстало, мов фенікс, з бетонного пилу й зім’ятих залізних уламків.

Біля входу в книгарню стояли люди, я помітила в руках у них знайомі книжки з огидним зомбі на обкладинці. Єгор уже мене чекав і замахав руками, як вахтовий матрос на кораблі. Я насилу протиснулася всередину, ковтнула кондиційованого прохолодного повітря й побачила Льошу, що сидів за столом перед мікрофоном:

— Що ж до метаболізму зомбі, то різні дослідники дотримуються досить оригінальних концепцій...

Він побачив мене в юрбі й помітно зрадів. А вже через кілька хвилин до стола його вишикувалася черга — з книжками на підпис.