TextBook — Брешеш! — мій голос зірвався на вереск.
— Ми ще зустрінемося, — сказав Герман. — Я чекатиму.
У цю мить біла дуга, зірвавшись з Лізиних долонь, ударила його в груди — і він звалився в портал. У безодню.
* * *— Я вважаю, що зради не було, — сказав похмурий, не схожий на себе Гриша. — Був маневр. Вона намагалася врятувати матір, кожен з нас би...
Він затнувся під важким поглядом Інструктора.
— Вона написала нам повідомлення, — сказав тоном нижче. — Інакше ми б не встигли... Де тут зрада?
Інструктор стояв посеред офісу. Дивлячись у його абсолютно безжалісне обличчя, я згадала розповідь Лізи про Антона, службовця Доставки, який помстився за брата — і був позбавлений пам’яті. Інструктор не розмінювався на сентименти, він не був людиною, він був функцією, яка охороняє портал. З погляду цієї функції, я виявилася слабкою ланкою.
— Вона вступила у змову з Тінню. Вона протиставила особисті інтереси інтересам людства. Вона порушила договір про непоширення інформації, втягла в неприємності сторонню людину і показала їй портал!
— Вона збиралася пожертвувати собою... — заговорив Піпл. — Знищити портал — це ж загалом непогана ідея.
— Дурниці! — гаркнув Інструктор. — Маячня! Якби вона зробила те, що він їй наказав, ми одержали б замість порталу всемогутню безсмертну невразливу Тінь! Ти розумієш, що таке Тінь, яку не можна вигнати?!
— Утопити в молоці? — обережно припустив Льоша.
— Ага, аякже! Це в перші хвилини в них шок, а потім вони регенерують!
Але Льоша не збирався відмовлятися від своєї ідеї:
— А якщо знищити портал, а Тіней, які залишилися, тримати під замком, у такій спеціальній в’язниці... Можна зробити неначе рів з молока, ну, технологічно...
— А хто буде людською жертвою? — сухо запитала Ліза. — Кого скинемо в портал? Тебе?
Вона мовчала вже дуже давно. Мені чомусь страшно було на неї дивитися: вона стала чимось схожа на Інструктора.
— Подивімося на питання під іншим кутом, — знову заговорив Льоша. — У нас велика перемога — ми витурили за портал найстаршу Тінь нашого світу, за таке дають премію... а не пам’ять стирають!
Ніхто не відповів.
У мене нила й сіпалася порізана скальпелем рука. Та що там: боліло все, починаючи з душі й закінчуючи литковими м’язами, які я трохи не порвала, намагаючись наздогнати катер, коли він відчалював. Суд наді мною затягувався.
Я підняла руку, як у школі:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темний світ. Рівновага» автора Дяченки Марина та Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ тринадцятий Мама“ на сторінці 10. Приємного читання.