Розділ «2. Сутність систем землеробства та їх історичний розвиток»

Серед позитивних аргументів є:

- різке підвищення продуктивності праці, фактор часу — своєчасне проведення сівби в найкращі агротехнічні строки та скорочення витрат (за даними зарубіжних країн на 12%);

- зведення до мінімуму ерозійних процесів та можливість підвищення вмісту в ґрунті органічної речовини, збереження ґрунтової вологи від втрат на фізичне випаровування;

- зменшення механічного навантаження на ґрунт та ін. Недоліками системи No-till аграрії України вважають:

- сприяє поширенню хвороб та шкідників, зростанню чисельності гризунів;

- повільніше прогрівається ґрунт навесні;

- можлива затримка з появою сходів;

- зростання потреби в азоті;

- зростання рівня забур'яненості посівів;

- зростання потреби в гербіцидах;

- неефективність органічних добрив та меліорантів;

- необхідність зміни машинно-тракторного стаду.

На основі проведених аналізів і узагальнення вченими України зроблений висновок проте, що в перспективі No-till система може бути поширена в Україні на площі максимум до 1 млн. Потрібно виважено відноситись до зарубіжних інвестицій в землеробство. Дешева робоча сила — одна з приманок, яка приваблює капітал, до того ж дешева енергія і відсутність відповідальності за порушення екології. Може статися так, що у нас залишається техногенне навантаження на навколишнє середовище з його непередбаченими негативними наслідками, а прибутки підуть за кордон. Спонтанне широке запровадження No-till системи під впливом потужної, не завжди професійної і безкорисливої реклами може призвести до значних і марних матеріальних втрат у межах держави.

Враховуючи ґрунтово-кліматичні умови розробляють зональні або адаптивні системи землеробства, які передбачають ефективне використання не тільки ріллі, але й всіх без винятку сільськогосподарських угідь. Ланки адаптивної системи землеробства повинні передбачати врахування та реалізацію ґрунтово-кліматичних, матеріально-технічних і трудових ресурсів конкретних умов зони і господарств.

Екологічні аспекти біологічного землеробства в Україні і світі

Людство є носієм технічного прогресу, який приносить йому не тільки матеріальні блага, але й обумовлює постійно зростаюче техногенне навантаження на біосферу. Серед факторів, що його викликають, особливе місце займає хімізація сільського господарства. Хімізація порушує саморегуляцію в живій природі, послаблює захисні можливості рослин, тварин і людини. Старі, випробувані агротехнології вже не в змозі справитися з цими проблемами, зокрема подальшого розвитку землеробства - пошуку альтернативних шляхів підтримки його високої продуктивності й екологічної безпеки.

Необґрунтовані норми мінеральних добрив, численні обробки хімічними засобами захисту рослин, порушення технології їхнього застосування, інтенсивний обробіток ґрунту, призвели до багатьох негативних екологічних наслідків.

Основні причини погіршення агрономічно цінних властивостей ґрунту:

- вузька спеціалізація господарств, малопільні сівозміни, монокультури, беззмінні посіви культур;

- багаторазовий обробіток різними знаряддями потужними важкими колісними тракторами;