РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ КУРСУ "ТЕОРІЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ"

— циклічність. Внутрішню причину циклічного розвитку становить складність системи, які за своєю природою є нестабільними;

—розширення масштабів. Економічний простір нерозривно пов'язаний з господарською діяльністю людини і розширюється з освоєнням нею ділянок простору (не лише території, але й способів організації виробництва).

Структура економічного простору

Визначають два підходи до визначення структури економічного простору. Перший підхід базується на безпосередньому координуванні економічних зв'язків, процесів та явищ у просторі і обмежені чітко визначеними просторовими кордонами. Тут йдеться про економічний простір населеного пункту, адміністративного району, економічного району, країни, групи країн в розумінні регіону, континентів, про глобальний економічний простір.

У даному випадку простір уявляється як умістилище об'єктів, а економічний простір — як частина цього простору (тобто підпростір), де розміщені господарські об'єкти і здійснюється господарська діяльність. Залежно від обраного дослідником способу розгляду такий економічний простір може бути представлений одно -, дво- чи тривимірною моделями.

Другий підхід полягає в опосередкованому проектуванні економічних зв'язків, процесів та явищ, що відбуваються в економічному просторі на його координатах. При цьому просторові межі можуть бути нечіткими, виходити за межі територіальних одиниць, перетинатися і накладатися одна на одну, оскільки інтереси суб'єктів господарювання не обмежуються кордонами населеного пункту, регіону чи країни. Чим більше таких перетинань, взаємопроникнень та накладень, тим щільнішим буде економічний простір. У такому аспекті можна розглядати економічний простір підприємства, галузі, галузевого комплексу, окремого індивідуума, колективу, місцевої громади тощо.

У другому підході простір розглядається як множина взаємозалежних, взаємопов'язаних місцеположень господарської діяльності. Тобто, він є під простором геопростору як множина економічних об'єктів із певною структурою, тобто заданою сукупністю відношень. У такому розумінні економічний простір є багатовимірним, але його завжди можна співвіднести з вимірним простором і територією (чи її моделлю — картою).

Загальною моделлю такого простору є тривимірна матриця географічних даних розміру т — п — і, де т— число місць господарської діяльності; п — кількість ознак, що їх характеризують; і — кількість проміжків часу (звичайно років), під час яких здійснювалася реєстрація спостережень.

Слід також виділити два втілення поняття " економічний простір" — абстрактне і конкретне. Абстрактне втілення полягає у філософському розумінні економічного простору як форми існування економічних об'єктів і явищ. Конкретне втілення полягає в тому, що економічний простір для дослідника — це певна кінцева множина взаємопов'язаних місць господарської діяльності.

Залежно від масштабів економічних зв'язків структура економічного простору може включати глобальний, регіональний, ареальний і локальний види.

Глобальний простір — характеризується зв'язками між територіально розосередженими об'єктами, які займають значні площі (кілька країн) і мають тісні технологічні, економічні та управлінські зв'язки між державами щодо досягнення певної мети.

Регіональний простір — об'єднує виробників і споживачів товарів та послуг в єдину економічну систему в межах регіонів України. Його об'єднуючою ланкою є загальна інфраструктура (водо-, енерго-, газопостачання тощо).

Ареальний простір — формується на обмеженій території (адміністративного району, агломерації, вузла, територіальних громад) і характеризується економічними зв'язками між підприємствами щодо використання певного ресурсу, агломераційного ефекту тощо.

Локальний простір — система економічних зв'язків, які складаються в процесі господарської діяльності конкретних територіальних громад. Важливу роль регулятора формування цих локальних економічних просторів відіграють органи місцевого самоврядування, формуючи сучасну інституційно-правову основу підприємницької діяльності.

За якісними ознаками економічний простір може бути промисловим, аграрним, рекреаційним, інформаційним, де розглядаються зв'язки між відповідними суб'єктами.

Яку ж роль відіграє економічний простір у формуванні регіональних соціально-економічних систем?

Регіональний економічний простір — це поліструктурна система,— це сукупність ресурсів та суб'єктів господарювання і відносини між ними, що формують відповідні сфери діяльності в процесі економічного відтворення, забезпечують суспільне виробництво, обмін, розподіл і споживання матеріальних благ та послуг для потреб суспільства. Основні ознаки регіонального економічного простору такі:

— регіональний економічний простір формується в конкретному територіальному вимірі відповідного системного рангу (елементи системи розселення, адміністративно-територіальні одиниці, економічного району тощо) у вигляді організації економічного простору;

— має історичний характер формування та зв'язок його системно суттєвих ознак з історичними процесами розвитку і формування суспільно економічної формації держави;

— йому притаманні багато вимірність і поліструктурність, які в межах економічного простору утворюють поля й відповідні їм структури — інституційну, фінансову, виробничу, інфраструктурну, технологічну, торгівельну та ін.;