РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ КУРСУ "ТЕОРІЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ"

Першими в часі в давнину виникли політичні світ-системи "світ-імперії". Цим терміном Валлерстайн позначає не лише самі "світи" (Китай, Давній Рим), а й "спосіб виробництва", який є їх основою. Лейтмотив цього способу виробництва — політична єдність економіки, яка існує не лише за наявності відносно високої адміністративної централізації ("імперська" форма), а й за її відсутності ("феодальна" форма). Практично в першому випадку Валлерстайн має на увазі політарний (азійський) спосіб виробництва, у другому — феодальний. Світ-імперії здатні перетворюватися на якісно нові світ-системи — світ-економіки.

Світ-економіка — система, принципово відмінна від міні-системи, і від світ-імперії. У світ-економіки немає соціальних обмежень для розвитку виробництва, що стає можливим, за Валлерстайном, при звільненні економіки з-під диктату політичної влади (в Європі до ХУІ ст.). Такий диктат — сутність світ-імперії.

Світ-імперії у минулому періодично перетворювалися на немічні світ-економіки, які невдовзі гинули, знову трансформуючись у світ-імперії. Така доля світ-економік Китаю, Персії, Давнього Риму та ін. Капіталістична світ-економіка, єдина зі світ-економік, яка не тільки вижила, а й перемогла решту соціальних систем, "втягнувши їх у себе". Вона базується на широкому поділі праці (меншою мірою обумовленого географічно, а більше соціально), її складові частини — ядро, напів-периферія й периферія.

Ядро — це зона, що виграла при нееквівалентному обміні з іншими частинами світ-економіки. Для ядра характерні економічне зростання, політичні свободи, розвиток науки і, що надто важливо, сильне, ефективне функціонування держави, яка проводить наступальну політику на міжнародній арені.

Валлерстайн, як і Бродель, у теоретичному плані повністю ігнорує існування суспільств як соціально-історичних організмів. Понад те, він заперечує буття суспільств, проголошуючи, що на пізньому етапі соціального розвитку єдині реальності — це світ-системи.

Отже, ядро світ-системи складається з декількох держав. Але вони не рівноправні — Валлерстайн виділяє гегемона як неодмінну умову існування світ-системи. Історія ядра — це історія боротьби за гегемонію між кількома претендентами, перемоги одного з них, його панування над світом і наступного занепаду.

У світ-системі важливе значення мають відношення центр — периферія і суперечності, які виникають між цими двома складовими світ-системи. Якщо світ-система є "світом" через самодостатність, то "системою" — через взаємодію центра й периферії. Периферія світ-економіки — географічний сектор, продукція якого низькоякісний (і гірше оплачуваний) товар, але цей сектор входить у систему поділу праці, тому на його продукцію є постійний попит. Периферія при нееквівалентному обміні втрачає тією самою мірою, якою центр набуває. На периферії правилом є економічний і політичний занепад, у тому числі колоніальна залежність.

Крім ядра і периферії, у світ-системі присутня проміжна (за комплексом соціально-економічних показників) зона — напівпериферія. її склад мінливий — одні країни переходять у склад ядра, інші переходять у периферію. Роль напівпериферії подвійна: вона одночасно і стабілізатор світ — системи, і "агент змін" у ній. Послідовники Валлерстайна намітили два полярних підходи до напівпериферії: або вона — зона, яка служить основним джерелом прогресивних змін у системі (Чейз — Данн), або втілення субімпералізму, що передає вплив центру на периферію (Амін).

Периферія замикає світ-систему в просторі. За периферією починається зовнішня арена — інша світ-система, із якою така світ-система має торговельні відносини. У випадку поглинання світ-системою зовнішньої арени остання стає периферією або напівпериферією системи, що перемогла.

Отже, якщо економічний простір розглядати в широкому розумінні — то це сфера господарської діяльності в межах певного середовища. На міждержавному рівні він являє собою узгоджену взаємодію економічних суб'єктів у певній сфері господарської діяльності (валютній, митній, ціновій тощо). Економічний^ простір характеризується зв'язками, взаємодією між елементами. Його межі є динамічними — можуть звужуватися і розширюватися залежно від зв'язків між суб'єктами економічної діяльності.

Критерієм визначення меж економічних просторів можуть бути межі ринків різних видів товарів і послуг, робочої сили, нерухомості, фінансів, інформації тощо. Функціонування цих ринків можливе за умови розвитку ринкової інфраструктури, зокрема товарно-сировинних, фондових, валютних бірж, бірж праці, банків, торгових палат, рекламних агенцій, страхових компаній, маркетингових, аудиторських організацій тощо, які відіграють роль функціональних елементів економічного простору. Таким чином, економічний простір формується лише завдяки зв'язкам та взаємодії між його суб'єктами: розширенню ринків, зростанню участі в економічній діяльності та її інтенсивності, поглибленню взаємодії тощо.

Близьким до поняття "економічний простір" є поняття "просторова (територіальна) структура економіки" і "просторова (територіальна) організація господарства".

Якість економічного простору визначається багатьма характеристиками і параметрами. Серед них слід виділити такі:

щільність (чисельність населення, об'єм валового регіонального продукту, природні ресурси, основний капітал на одиницю площі простору);

розміщення (показники рівномірності, диференціації, концентрації, розподілу населення і економічної діяльності, у тому числі існування господарсько-опанованих і не опанованих територій);

взаємозв'язок (інтенсивність економічних зв'язків між частинами і елементами простору, умови мобільності товарів, послуг, капіталу й людей, що визначаються розвитком транспортних і комунікаційних мереж).

Для функціонування економічного простору важливе значення мають відстані між його елементами. "Економічна відстань", на відміну від фізичної, що вимірюється кілометрами, милями, характеризується перш за все транспортними і трансакційними витратами на подолання фізичної відстані. Ось чому економічна відстань між одними й тими самими географічними точками виявляється неоднаковою для різних товарів, послуг, груп мігрантів, що переміщуються.

Створення загальної теорії економічного простору є одним із головних завдань економіки регіонів. Проте загальноприйнятого визначення терміна "економічний простір" не існує. На сучасному етапі дослідження виявлено наступні закономірності формування економічного простору:

— впорядкованість та взаємоузгодженість. Усі елементи простору впорядковані стосовно один одного та знаходяться у взаємозалежності. Порушення існуючого балансу призводить до виникнення нового порядку речей в економічному просторі, який може задовольнити або не задовольнити господарюючих суб'єктів;

— нерівномірність розвитку елементів, що визначають економічний простір. Ця закономірність проявляється у наявності високо розвинутих і депресивних регіонів, а також у прискореному або сповільненому перебігу процесів та явищ;