Розділ «Глава 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил.»

В значних кількостях земля вилучається з сільськогосподарського обороту під міське, промислове, транспортне та інше будівництво.

Напруженою залишається ситуація із станом водних ресурсів, які на сьогодні є дифицтними як для розвитку промисловості, так і сільськогосподарського виробництва. У зв'язку із зростанням безпосереднього водоспоживання з'являються складності з водопостачанням міст, населених пунктів, промисловості і сільського господарства.

Великої шкоди водним ресурсам завдається скиданням забруднених і не очищених стоків у головні водні басейни і річки (у ріки України щорічно скидається біля 2,7 млрд. м3 забруднених стоків). Основна їх кількість скидається в річки Донецького та Придніпровського районів (близько двох третин). За таких обставин головною екологічною проблемою залишається збереження якості води в усіх джерелах.

Тривога за наслідки забруднення природного навколишнього середовища вимагає невідкладних заходів щодо скорочення надходження забруднювачів, особливо в сферу життєдіяльності людини. Тут гармонійно має поєднуватись система виробництво - природа. Сьогодні необхідно забезпечити таку взаємодію компонентів цієї системи, при якій високі темпи економічного зростання та задоволення потреб населення поєднувались із збереженням та відновленням якості навколишнього середовища. Однак розширення природокористування у процесі подальшого розвитку продуктивних сил супроводжується вичерпанням природних ресурсів і накопиченням у навколишньому середовищі відходів виробництва и споживання. А це призводить до деградації географічного середовища й скорочення її соціальних функцій та погіршення умов життєдіяльності суспільства. Щоб уникнути цього, необхідно провести ряд заходів з метою раціоналізації природокористування й екологізації виробничо-господарської діяльності. Ці заходи мають стати програмним документом комплексу взаємопов'язаних робіт, що здійснюються за спеціальною довгостроковою програмою. Ця програма має сприяти максимальному збереженню природних компонентів у зоні техногенного впливу. Це є головним і найскладнішим завданням екологізації виробництва, яке безпосередньо пов'язане з розміщенням продуктивних сил.

Найбільш ефективним засобом запобігання руйнівному техногенному впливу переробних виробництв є створенням маловідходних і безвідходних технологій та використання відходів виробництва. Тому в екологізації переробної фази велике значення має розвиток спеціалізації, що може стати ефективним засобом зниження матеріаломісткості продукції та глибокої послідовної переробки сировини і використання відходів.

Екологізація виробництва є складовою частиною екологічної політики держави, яка передбачає проведення комплексу заходів правового і економічного регулювання. До них належить, в першу чергу, плата за користування природними ресурсами й за забрудненість навколишнього середовища, а також формування спеціальних фондів охорони навколишнього середовища, які формуються за рахунок обов'язкових платежів та добровільних внесків.

Врахування екологічного фактору в розміщенні продуктивних сил також повинно передбачати:

недопустимість концентрації шкідливих виробництв у населених пунктах і регіонах з високою концентрацією населення;

потрібно враховувати рельєф місцевості та мікрокліматичні умови, враховуючи розу вітрів та основні потоки повітряних мас;

в районах з шкідливим виробництвом створювати санітарні зони, лісові смуги, не допускати будівництва жилих масивів та об'єктів соціально-побутового призначення.