Розділ «Глава 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил.»

При розміщенні і розвитку тієї чи іншої галузі важливим фактором є наявний споживач готової продукції. Тому багато видів виробництва продукції, особливо повсякденного споживання, доцільно розміщувати поряд із споживачем. До регіонів і центрів споживання тяжіють переважно ті галузі, що зайняті обслуговуванням населення. Це в першу чергу виробництво хлібобулочних виробів, м'ясо-молочні продукти та інші товари першої необхідності.

До місць споживання тяжіє виробництво будівельних матеріалів та залізобетонних виробів. Перевезення цих виробів на великі відстані значно підвищує їх вартість, що є невигідним як для виробника, так і споживача. Часом вартість перевозки дорожча за вартість самої продукції. Тому встановлюється розрахунковий радіус доцільності таких перевозок.

Ряд виробництв, зокрема легкої та харчової промисловості, концентрується у великих регіональних центрах. Це швейне, трикотажне і взуттєве виробництво, молоко і м'ясокомбінати, виробництво соняшникової олії, кондитерських виробів, виробів із пластмас, меблеві фабрики тощо. Для даних галузей виробництва сировинні ресурси, які вони споживають, завозяться без особливих і невеликих транспортних затратах і з інших районів. Сюди відносять також більшість галузей сільськогосподарського машинобудування, виробництва фосфорних та азотних добрив (на базі переробки природного газу).

У великих містах і регіональних центрах розміщуються теплоелектростанції (ТЕС). Вони забезпечують подачу тепла як для промисловості, так і комунального господарства, об'єктів соціально-культурного призначення та безпосередньо населення.

З метою забезпечення машинобудування сталевим прокатом і литвом у великих машинобудівних центрах створюється металургія, яка працює на металобрухті, який у вигляді відходів заготовляють машинобудівні заводи. Такі заводи з виробництва литих заготовок розташовані у великих машинобудівних регіонах (Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Харків і ін.).

Значну роль споживчого фактора відіграє концентрація населення в великих містах і регіонах, так як населення є не лише джерелом трудових ресурсів, але й споживачем виробляємо! продукції.

13.6. Транспортний фактор сталого розвитку продуктивних сил.

13.7. Науково-технічний прогрес як фактор сталого розвитку продуктивних сил.

Сучасні новітні технології та наукова організація праці в значній мірі впливають на розвиток і розміщення продуктивних сил. Технічний прогрес спостерігається в більшості провідних і пріоритетних галузях виробництва. Так, наприклад, запровадження новітніх технологій у чорній металургії сприяло розміщенню підприємств в районах з достатньою кількістю палива й руди. Разом з тим, використання руди в збагаченому виді, дало можливість завозити її в інші райони, де є потреба в металургійному виробництві. Сьогодні збагачені руди гірничо-збагачувальних комбінатів Криворізького рудного басейну використовуються не тільки в металургійній промисловості країни, але й значна її кількість експортується за кордон.

Достатньо значний вплив на сталий розвиток виробництва мають хімічні технології. Хімізація виробництва як у промисловості, так і аграрному секторі сприяла створенню нових видів продукції і товарів з високими технічними властивостями і можливостями примінення їх в різних галузях національного господарства. Нині практично немає жодної галузі де б не примінялись найновіші хімічні технології та вироби з них. Особливо це відчутно в галузі виробництва будівельних матеріалів та конструкцій, які приміняються як у промисловому, так і соціально-культурному та житловому будівництві.

Розвиток техніко-технологічного прогресу в галузях виробничої сфери супроводжується тенденцією до зниження матеріаломісткості, енергомісткості та трудомісткості продукції. Це дуже важливо, так як матеріальні ресурси, особливо добувні, є вичерпними. Якщо, наприклад, взяти підприємства машинобудування то витрати металу значно перевищують показники розвинутих країн світу. Те саме ми маємо і в енерговитратах на одиницю виготовляємої продукції, яка у два і більше разів перевищує витрати на аналогічну продукцію, що виготовляється в розвинутих зарубіжних країнах. Трудомісткі галузі слід розміщати в регіонах України, де є достатня кількість кваліфікованих трудових ресурсів. Такі трудові ресурси, не зайняті в виробництві, які сьогодні мігрують в зарубіжжя є в більшості областей Правобережної України та західноукраїнського регіону.

Значні зміни впровадження досягнень науково-технічного прогресу ми маємо при транспортуванні енергоносіїв, який дав можливість розміщувати виробництво в найбільш вигідній території щодо сировинної бази так і споживача готової продукції. Так, завдяки спорудження найпотужніших високовольтних ліній електропередач (електронний транспорт) послабилася залежність виробництва від енергетичних баз, що особливо важливо для машинобудування, легкої промисловості, агропромислового комплексу. Розвиток трубопровідного транспорту значно здешевив перевезення нафти і газу, нафтопродуктів, що уможливило їхнє масове споживання у місцях виробництва хімічної та нафтохімічної продукції. Завдяки цьому виникли великі хімічні підприємства в Черкасах і Рівному на базі використання природного газу, що надходить сюди з магістральних газопроводів, нафтохімічні комбінати в Лисичанську і Кременчуку, побудований хімічний комбінат в районі Одеси (м. Южний), який переробляє аміак, що транспортується аміакопроводом понад 1000 км з Поволзького району Росії.

Велике значення в економіці народного господарства відіграють атомні електростанції, які сьогодні продукують майже половину всієї електроенергії. Вони в значній мірі компенсують нестачу в країні енергоресурсів, які на сьогодні для розвитку економіки є критичним імпортом. Враховуючи потребу в зростанні енергоресурсів, в майбутньому виробництво електроенергії атомними електростанціями буде провідним.

Науково-технічний прогрес, як фактор перспективи розвитку суспільства, залишиться основною рушійною силою стабільного зростання економіки в усіх напрямках галузей національного господарства.

13.8. Фактор ринкової кон'юнктури розвитку продуктивних сил.

Фактор ринкової кон'юнктури визначає рух цін, цінних паперів, конкретні умови відтворення товарів, послуг, робочої сили, розміри виробництва тощо. Кон'юнктура ринку складається на основі співвідношень між наявними на ринку матеріальними цінностями і послугами та потребами в них. Стимулом для розвитку виробництва зростання попиту на відповідну продукцію. У протилежному разі з'являється необхідність скорочення виробництва. Кон'юнктура залежить від місткості ринку, яка у свою чергу, визначається обсягом виробництва, його спеціалізацією, рівнем купівельної спроможності населення.

Наявне співвідношення попиту й пропозиції, яке лежить в основі кон'юнктури ринку, домінуючи впливає на структуру й розміщення галузей національного господарства. Навіть при наявності ресурсного (сировинного) потенціалу, якщо зниження попиту на готові вироби з них продовжуються тривалий період, то це значно може вплинути на зміни в структурі розміщення і розвитку продуктивних сил.

Про це свідчить розвиток паливної та енергетичної промисловості на світовому ринку в минулому сторіччі. Так на початку XX століття головним у паливному балансі посідало кам'яне вугілля (75-80%). Розвиток вугільної промисловості в той час був головним районоутворюючим фактором в ряді країн світу в тому числі і нашій країні: Пенсільванія (США), Румунський та Сілезький вугільні басейни в Європі, Донбас на Україні.

Однак, починаючи з середини минулого століття, зростання видобутку нафти і газу поступово почали витісняти тверде паливо-вугілля у паливно-енергетичному балансі, як більш економне і дешевше. Вугілля виявилось неконкурентоспроможним, так як його вартість значно вища (в перерахунку на умовне паливо його собівартість перевищує собівартість нафти у 5 разів, а газу майже у 10 разів)1. Часта вугілля у світовому енергетичному балансі знизилась майже у два рази (до 40%).

Розвиток нафто-газохімічних комплексів почав визначати структуру економіки багатьох країн світу. На карті світу з'явились нові райони нафтогазохімічної промисловості: після Другої світової війни - Волго-Уральський, Сургут-Західна Сибір в Росії, Західний в Україні, Техаський і Каліфорнійський в США, країни Перської затоки (Кувейт) та ряд інших. Зростання світового виробництва нафти і газу дало можливість змінити структуру розвитку і розміщення електроенергетики в багатьох країнах світу.